Кінець світу. Том 1. До…

З цим ще якось можна миритися, хоча я знаю, що чистоплюi iз Ради Європи, якi нас прийняли туди за умови вiдмiни «вишки» у Кримiнальному кодексi, оголосили би менi анафему за такий демократичний опортунiзм.

Але далi вже йдеться не про змивання. А про жертвоприношення. Ну як збагнути таку патологiю: верховний вождь, чи як у майя жрець, принiс на жертовник комунiзму 100 мiльйонiв жертв, а йому сталiнiсти у Запорiжжi ставлять пам’ятник. Благо, знайшлися чеснi хлопцi, якi металеву болванку кровопивцi знищили.

Як i нашi сталiнiсти, майя були просто звихнутi на жертвоприношеннях, за що iх Мел Гiбсон справедливо змалював у диявольських потворних образах у своему «Апокалiпсiсi», хоча така назва так само потворно тут недоречна.

Якось так у них склалося, що один дурень зробив це, а тисячi iнших, з поколiння у поколiння, повторювали, – обрiзали власнi вуха, щоб усi бачили, що вони принесли у жертву кавалок особистоi плотi.

Сучаснi носii моральних збочень просто вiдпочивають у порiвняннi з тим, що робили iхнi iдейнi однодумцi iз племенi пiвострова Юкатан.

Така пiкантна картина вимальовуваеться на тому мiсцi, де донинi височать месоамериканськi пiрамiди. Збоченцi збиралися у чималий гурт, ставали у ряд, якомога довший, водночас робили собi кiлька дiрок у чоловiчих членах, упоперек збоку, а потiм через цi отвори просували шнурки, стаючи, таким чином, неначе нанизаними i зв’язанами единою спiльною пуповиною.

Народний хор iменi Верьовки! Уявляете картину у Верховнiй Радi, якби всi послiдовники одного вiдомого нардепа iз числа сексуальних меншин утворили отаку депутатську злучку. Одной веревкой связаны! Гомосеки усiх фракцiй, еднайтесь!

І можете собi уявити, що цi збоченцi витворяли, коли приносили у жертву вже не себе зi своiми понiвеченими генiталiями, а iз реальними жертвами iхньоi, подiбноi до нашоi печерськоi демократii (печерська – вiд назви знаменитого Надверховного районного суду).

Кандидатiв було двi категорii. Умертвляли рабiв, якими ставали взятi у полон вороги. Оскiльки доблестю було не вбити неприятеля, а привести живого, аби потiм експлуатувати або мордувати.

Із рабами – ще куди не йшло. Але були такi навiженi чи скаженi патрiоти, що у жертву заради нацii вiддавали своiх дiтей.