Огненне коло. Людина біжить над прірвою (збірник)

 – А-а, все одно!» Вiн стояв по колiна в снiгу, i холодний вiтер здирав з нього ветхе пальто. «Все одно…»

– Так стояти! – скомандував котрийсь. Усi втрьох вони зайшли й стали ззаду. Щось мiж собою побубонiли…

– Ну, от… – сказав котрийсь, пересуваючи закривку рушницi.

Раптом вiд хати на весь голос:

– Адставi-i-iть!!.

Дивно, Максим вiд того вiдчув у собi виразне незадоволення. «Знову йти по цьому глибокому снiгу босяком…»

– Ну, давай назад!.. – буркнуло ззаду злiсно. – (Трам-трам-тарарам!) Не дають навiть чоловiка по-настоящому вбити! Секунду б почекав…

Вони прийшли знову до хати.

Кутузов ходив по хатi, шалено димлячи цигаркою. І так само шалено димiв, курячи люльку, той, що сидiв до Максима спиною, низько схилившись над шахiвницею.

– Ага! – І Кутузов зупинився перед Максимом. – За що ви сидiли на Луб'янцi?

Максим мовчав. Вiн стояв, заснiжений по колiна, втомлено й гордо поглядаючи згори вниз на Кутузова. «Чи ти зломиш мене, чи не зломиш?» – здавалося, питав його понурий, презирливий погляд.

– Ну ж… Вас питають чемно, будьте ж i ви чемнi. За що? За що ви сидiли на Луб'янцi?

Павза. Максим зiтхнув.

– За Марiю Магдалину…

Кутузов розгубився.

– Що, що?.. – Потiм оговтався. – Гм… Цебто що ви ii згвалтували?

– Нi.

– Вона вас?

– Майже… По-вашому це називаеться «завербувала».

– Не говорiть дурниць. Що вам могли ставити найдикiшi обвинувачення – це нормально i в порядку. І це не мае значення. А от скажiть – за що ж справдi, за що в дiйсностi ви сидiли?.

– Вам це вiдомо.

Кутузов подивився здивовано й гмикнув скептично:

– Чудак ви! Та ви ж прекрасно знаете, що сидiли мiльйони всякоi… сволоти… Так звiдки я про всiх можу пам'ятати, хто й за що?.. За що сидiли ви?

Максим дивився Кутузову в очi, й йому хотiлося вдарити його в тi очi, – нi, в душу. Вiн обертав у мiзку слова, шукаючи, яким найзручнiше в ту пiдлу душу вдарити. Але не змiг знайти вiдповiдного, i, коли Кутузов повторив свое «А все ж таки, дiло минуле, – за що в дiйсностi?», Максим кинув холодно:

– За «шумськiзм» … І за «робiтничу опозицiю»!.

– А-а-а… От бач! А кажуть, що НКВД не е генiяльне! Таж формально ви сидiли за збройне повстання й терор, так? Так, я пам'ятаю. То було безглуздо нiби, але тепер я спитаю вас – яка рiзниця, за що формально нищено ворога, коли вiн таки ворог?

– А дiйсно! Яка рiзниця, чи людина, чи скотина, хто прав, хто винен i перед ким?!.