Золота осінь Гетьманщини

Тi урочистостi з незмiнними «возлияниями» остаточно розладнали здоров’я Петра, яке вже на той час i так похитнулося, тож iмператор вирушив на Угодськi заводи пити мiнеральну воду, нещодавно там виявлену. Вздовж дороги шпалерами вишикували зiгнаних людей, вимучених голодом, якi йшли невiдомо куди в пошуках хлiба, а iх примусили «изобразить довольствие» та вiтати iмператора. Населення тодi переживало тяжкi наслiдки неврожаю минулого року, невтiшними були й види на врожай поточного року.

Петро повiдомив Катеринi, що «воды, слава богу, действуют изрядно, а особенно урину гонят… только аппетит не такой, однако же есть!» За тиждень, закiнчивши курс лiкування, Петро повернувся до Петербурга, де з ним i стався черговий тяжкий напад.

Напади посилювалися, але Петро, не звертаючи на них уваги, у звичайному режимi займався державними справами. Вже в сiчнi 1725 р. йому стало так кепсько, що вiн звелiв поставити в сусiднiй iз його спальнею кiмнатi похiдну церкву, а 22 сiчня висповiдався.

Це таiнство – сповiдь – iнакше називаеться соборуванням i звершуеться над хворим для зцiлення його вiд немочей душевних i тiлесних.

Для здiйснення соборування збираеться семеро священикiв, хоча в разi потреби виконати його може й один священик. У посудину з пшеницею ставлять невелику склянку з елеем, як знак милостi Божоi, а до елею додаеться червоне вино, як спомин за пролиту на хрестовi кров Христову; навколо ж елею ставлять у пшеницю запаленi восковi свiчки i мiж ними сiм паличок, обгорнутих з одного кiнця ватою, якi служать для семиразового помазання хворого.

Всiм присутнiм роздаються запаленi свiчки. Пiсля молитви за освячення елею i за те, щоб вiн, за благодаттю Божою, послужив хворому на зцiлення немочей душевних i тiлесних, читаються сiм вибраних мiсць iз книг апостольських i сiм евангельських оповiдей. Пiсля прочитання кожного Євангелiя священик навхрест помазуе у хворого чоло, щоки, груди, руки, промовляючи водночас молитву до Господа, щоб Вiн, як лiкар душ i тiл, зцiлив свого хворого раба вiд тiлесноi та душевноi немочi.

Пiсля сьомого помазання священик розкривае Євангелiе i, тримаючи його письменами вниз, покладае – немов цiлющу руку Самого Спасителя, – на голову хворого i при цьому молить Господа про вiдпущення всiх його грiхiв. Потiм хворий цiлуе Євангелiе та хрест, i цим закiнчуеться звершення таiнства освячення елеем.