Золота осінь Гетьманщини

І тодi, i сьогоднi таких зневажливо називали i називають – зрадцями.

Зрадила та, що любила…

Зрадила мила менi —

Пусто в серцi без неi,

Сумно, як в темнiй тундрi…

Цi рядки Олександра Олеся у всi часи, як кажуть, вiдповiдали iстинi. На жаль…

Якось воно вже так заведено, що чоловiк про зраду своеi дружини – якщо така сталася – завжди дiзнаеться останнiм.

Коли вже весь царський палац про це вiдав i шушукався, перемиваючи кiсточки царицi й царевi, бо всi вже знали про зраду любоi йому Катеринушки та про те, як вона йому вже не перший рiк наставляе роги, i вони в нього хоч i невидимi, але пречудовi й вельми гiллястi, дiзнався – нарештi, нарештi! – i сам Петро I, цар-iмператор, якого чи не вiдкрито зраджувала цариця-iмператриця, перетворивши його в рогоносця.

Вже навiть мiнiстри, посланники, всi, хто оточували царя з царицею, знали про любовний зв’язок Катерини з юним Монсом, i навiть уже не раз намагалися про це натякнути Петровi, але цар, як згодом писатимуть iсторики, «перебував у повнiй впевненостi з приводу вiрностi своеi супруги».

І завжди пiдозрiлий, який нiкому й нi в чому не вiрив, цар Петро раптом опинився десь в емпiреях – щодо вiрностi йому жони-царицi. Не вiрячи нiкому – ще раз повторимо – раптом почав вiрити… Мартi Скавронськiй, яку зробив Катериною Олексiiвною… Та й в емпiреях так було гарно перебувати й вiдпочивати там душею i тiлом пiсля занудливих i виснажливих державно-царських справ…

Емпiрей, згiдно з космологiчними уявленнями стародавнiх грекiв, – найвища частина неба, наповнена вогнем i сяйвом-свiтлом.

Переносно: висота.

Витати в емпiреях – поринути у мрii, далекi вiд життя (i головне – повiрити в них, створити iх у собi на порожньому мiсцi, чи то пак у своiй уявi. – В. Ч.), жити вiдiрвано вiд реальноi дiйсностi.

Як, мiж iншим, i жила Марта-Катерина Скавронська-Михайлова, будучи в той самий час iмператрицею та дружиною iмператора. У неi все було так, як через столiття писатиме Леся Украiнка:

Уночi, у сонних мрiях,

Летимо ми геть од свiту,

Хто летить в безодню чорну,

Хто в срiблястi емпiреi…

До польоту царицi Катерини в срiблястi емпiреi, сам того не усвiдомлюючи, приеднався i цар Петро.

I доки вiн там перебував, – щодо вiрностi йому жони-царицi – син золотих справ майстра з Нiмецькоi слободи Вiллiм Монс, дякуючи особливим вiдносинам з царицею, став «сильною персоною». Перед ним у царському палацi вже всi запобiгали i перед ним, безрiдним i мовби ж безвладним, аж лабузнилися.