Золота осінь Гетьманщини

Йому й не довелося брати сагайдака срiбного та кудись там пускати стрiлу мiдну…

Мати, цариця Наталiя, женила Петра, коли йому на сiмнадцятий навернуло, на Євдокii Лопухiнiй, дiвчинi з пiдупало-зубожiлого дворянського роду.

Узагалi, iм’я Євдокiя – це ii друге прибране iм’я, вiд народження вона – Парасковiя i не Федорiвна, а Іларiонiвна. Як зазначено в аналах iсторii, Євдокiя – перша дружина Петра І з 27 сiчня 1689-го по 1698 рiк, мати царевича Олексiя, остання руська цариця i остання царююча рiвнорiдна, не iноземна дружина росiйського монарха.

Батьком ii був Іларiон Авраамович Лопухiн, стряпчий при дворi царя Олексiя Михайловича. Але вже при Федорi Олексiйовичу став полковником i стрiлецьким головою, згодом – государевим стольником i окольничим, а з весiллям Євдокii та Петра був наречений званням боярина. Євдокiя народилася в сiмейнiй вотчинi – селi Серебрено Мещовського повiту, пiд час шлюбування iм’я нареченоi Парасковiя було замiнено на бiльш милозвучне i «приличествующее царице» Євдокiя… По батьковi Іларiонiвна було замiнене на Федорiвна – традицiйне, на честь святинi Романових – Феодоровськоi iкони.

Євдокiю було вибрано як невiстку царицею Наталiею Кирилiвною без погодження цього питання з шiстнадцятилiтнiм женихом. З одного боку забагато честi для юначка, який тiльки-но зiп’явся на ноги, хоча вiн i був нареченим царем, але скорiше перебував у статусi безправного царенка, а з iншого – мати-цариця квапилася надто. Як дiзналася, що супруга Петрового спiвправителя Івана Парасковiя Салтикова вже чекае дитину – по двох мiсяцях пiсля вiнчання Петра з Лопухiною народиться в них царiвна Марiя Іоаннiвна.

Наталiю Кирилiвну в цьому шлюбi привабило те, що хоча рiд Лопухiних, який входив до кола спiльникiв Наришкiних, був «захудалим», але численним, тому сподiвалася, що Лопухiни стануть на сторожi iнтересiв ii сина, будучи популярними у стрiлецькому вiйську. Хоча попервах i вертiлися розмови про одруження Петра з княгинею Трубецькою, та Наришкiни вчинили цьому спротив, i царицi Наталii довелося вибирати Євдокiю Лопухiну.

І про те сказала синовi – тоном, що не допускав анi найменших заперечень – на кому вiн мае женитися. На Євдокii Лопухiнiй.

Син розчаровано протягнув:

– На Лопухiнiй? Дак вона ж i лицем не красна…

– Тю! А тобi що – з ii пики воду пити? – резонно вiдповiдае мати-цариця.

– Дак вона ж менi i не люба, – скрива тягне свое син.

– А чого це вона мае тобi ще й любою бути? – аж верескнула мати.