Золота осінь Гетьманщини

Коли ii вивели на площу до ешафоту, де засуджену вже очiкував кат iз сокирою, всi, побачивши ii, завмерли. «Девица была так прекрасна: ни долгие дни в темнице, ни жестокие пытки не смогли загубить красоту…»

Петро – а вiн на цих стратах, як уже мовилося, завжди був присутнiй, це йому приносило велике задоволення, – цар пiдiйшов до колишньоi коханки i голосно попросив ii молитися на небесах за всiх грiшних, якi залишаються на землi грiшнiй…

Засуджена, певно, думаючи про щось свое, чи була надто розгублена, невиразно кивнула головою i, ворухнувши бiлими губами, щось хотiла було попросити царя, як вiн схопив ii за плечi, поцiлував у тi бiлi, вже безкровнi губи i, пiдiйшовши до ката, щось йому шепнув.

Натовп полегшено перевiв подих, засуджена теж. Усi збагнули: той шепiт катовi е наказом царя не страчувати засудженоi.

І миттево блiде обличчя Марii почало поволi рожевiти, вона оживала в надii, що в останню мить перед стратою iй буде зачитано указ про помилування. А тому вже вiльнiше пiдiйшла до ешафоту, по командi опустилася на колiна i поклала голову на плаху, чекаючи, що ось-ось в останню мить iй буде оголошено про помилування царя.

Кат пiдняв здоровенну сокиру з широким лезом, гекнув i з усього розгону опустив ii. Почувся глухий стукiт, i тiеi ж митi, бризнула кров – голову Марii Гамiльтон було акуратно вiдрубано. (Про це пошепки i велiв Петро катовi: «Отрубай аккуратно, чтобы голову потом можна было выставлять на обозрение».)

Натовп ахнув i завмер, у першу мить ще нiчого не тямлячи, адже всi чекали, що дiвицю Гамiльтон буде помилувано.

Не розгубився лише цар Петро, вiн пiдняв голову колишньоi коханки, поцiлував ii в уста i рiвним, рiшучим кроком, упевнений у своiй правотi й задоволений стратою, пiшов з площi до карети, що очiкувала його.

Де поховали страчену, того нiхто не вiдав, бо те було чи не державною таемницею, а ось голову дiвчини Гамiльтон було опущено в колбу зi спиртом, а саму колбу з головою врочисто виставлено в кунсткамерi…

Кунсткамера (нiм.

Kunstkammer – кабiнет рiдкiсних речей, музей) – у минулому назва рiзних iсторичних, художнiх, етнографiчних та iнших колекцiй рiдкiсних речей та мiсце iх зберiгання. У Росii кунсткамеру було засновано 1714 р. у Петербурзi й вiдкрито для огляду 1719 р. У нiй демонструвалися колекцii, зiбранi Петром I пiд час подорожi в Захiдну Європу.

Згодом вона вiдiйде до складу Академii наук i перетвориться на комплексний музей. З 1724 р.