На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Золота осінь Гетьманщини» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Золота осінь Гетьманщини

Автор
Дата выхода
30 ноября 2017
🔍 Загляните за кулисы "Золота осінь Гетьманщини" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Золота осінь Гетьманщини" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
В одному з останніх романів Валентин Чемерис (1936–2016) пише про Гетьманщину – так півофіційно називали у Росії в ХVIII столітті Лівобережну Україну разом з Києвом. Після виступу гетьмана Мазепи на боці шведського короля Карла ХІІ Петро І зробив все, аби знищити українське гетьманство. Але через 41 рік воно було відроджене Єлизаветою. Разом зі своїм фаворитом, козацьким сином Олексієм Розумовським (з яким згодом імператриця уклала таємний морганатичний шлюб) вона відвідала Україну. Скориставшись її присутністю в Києві, козацька старшина подала прохання про те, щоб в Україні було обрано гетьмана. За пропозицією Єлизавети, ним став освічений Кирило Розумовський, молодший брат Олексія. І почалося 14-річне правління нового гетьмана, час відносного спокою, економічного зростання та розквіту культури в Україні – золота осінь Гетьманщини…
📚 Читайте "Золота осінь Гетьманщини" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Золота осінь Гетьманщини", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Про те, що вiн, цар Петро, сам зраджував, не вважаючи це навiть за зраду, а ось вибрик Марii вiдразу ж було квалiфiковано як зраду. І не просту, себто не подружню, – бо Марiя не була його законною дружиною – а як зраду державну. А це…
Це в кращому разi тягне багаторiчне ув’язнення у фортецi з подальшим пожиттевим ув’язненням в яку-небуть сибiрську глушину. І це повторимо, в кращому разi, бо за державну зраду винуватцi каралися смертю – розстрiл або повiшення. А зважаючи, що улюбленим видом страти для Петра було вiдтинання – привселюдно й на площi – голови, то Марii й був винесений цей вирок.
Пiд час слiдства дiвицю Гамiльтон тримали в темницi, закуту в залiззя. Ще й постiйно пiддавали тортурам. З ii уст виривали – залiзом i тортурами – новi й новi зiзнання. Дiвиця Гамiльтон також зiзналась у дiтовбивствi (аборти), що вона умертвляла у своему черевi ще не народжених дiтей, а останню дитину, яка народилася, буцiмто задушила власними руками.
На словах додав: обезголовити.
– О найн, найн! – Марiя Гамiльтон хапалася за власну голову, що з нею вирiшено було ii розлучити. – У мене немае запасний… голова. – Кинулась до Петра.
– Ваша царська величносте!.. Пйотр, любов моя. Найн, найн рубать моя голова. У мене тiльки одна голова. Як я буду потiм жити?
– Га-га-га!.. – за звичкою витрiщаючи очi, зареготiв Петро. – Люблю веселих дiвок! – І ляснув Марiю по випуклих сiдницях, якими ще недавно так полюбляв тiшитися. – Слухай, дiвко.
– Жiнцi так думати зручнiше, – зiзналася Марiя.
– Га-га-га! – Петро знову зареготiв, дивуючись дотепностi своеi вчорашньоi коханки, ще раз ляснув ii по сiдницях i пiшов, ще регочучи. Вiн був того дня добре, як на Русi казали, «пiддатий»… А йдучи, кинув на ходу катам: – Лишити голови!..









