Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Граб’янки, цей султан буцiмто зiзнавався: «Коли сусiднi держави йдуть проти мене вiйною, то я сплю, нiчого не чуючи, а коли козаки, то мушу одним вухом прислухатися».

Украiнськi козаки були вже знанi й у свiтах. П’ер Шевалье, французький офiцер, iсторик, який 1648 р. командував загоном козакiв, завербованих французьким урядом в Украiнi. Очолений Шевалье загiн козакiв брав участь в оборонi Дюнкерка пiд час Тридцятилiтньоi вiйни 1618–1648 рокiв, сам Шевалье бував в Украiнi та навiть видав книжку «Історiя вiйни козакiв проти Польщi», в якiй писав, що «мешканцi Украiни, якi сьогоднi всi називають себе козаками i якi з гордiстю носять це iм’я, мають гарну постать, бадьорi, мiцнi, спритнi до всякоi роботи, щедрi та мало дбають про нагромадження майна, дуже волелюбнi i не здатнi терпiти ярма, невтомнi, смiливi й хоробрi… Мова козакiв… е слов’янською.

Мерсi боку, як кажуть спiввiтчизники П’ера Шевалье.

Гiйом Левассер де Боплан, до речi, теж французький офiцер, iсторик, автор вельми цiнноi книги «Опис Украiни», що ii вiн видав у 1650 р.

«Вони кмiтливi й проникливi, дотепнi й надзвичайно щедрi, не побиваються за великим багатством, зате дуже люблять свободу, без якоi не уявляють собi життя… Вони добре загартованi, легко переносять спеку й холод, спрагу й голод, невтомнi в битвах, вiдважнi, смiливi, чи, радше, одчайдушнi, власним життям не дорожать… Вони високi на зрiст, вправнi, енергiйнi, люблять ходити в гарному одязi… вiдзначаються мiцним здоров’ям i навiть не хворiють.

Теж мерсi боку, мсье Боплан!

І навiть турецький лiтописець Наiм Челебi (XVII ст.) – козаки, не забуваймо, воювали з одноплемiнниками Наiми, – так ось, навiть турок Наiма так зауважив про украiнських козакiв, ворогiв його спiввiтчизникiв:

«Можна впевнено сказати, що неможливо знайти на землi людей бiльш смiливих, якi так мало пiклувались би про свое життя i так мало боялись би смертi».

Базавлуцька Сiч була головною базою пiд час селянсько-козацьких повстань пiд проводом Северина Наливайка, Марка Жмайла, Тараса Трясила, Івана Сулими, Павла Павлика, Карпа Скидана, Дмитра Гунi, Якова Остряницi в 1594–1636 роках. І в духовному життi Базавлуцька Сiч вiдiгравала значну роль. Так у 1632 р.