Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

Їi життя змiнилося лише пiсля того, як вона зустрiла свое справжне захоплення – коханцем красунi став троянський царевич Парис. А вже вiн, у свою чергу, закохався у Прекрасну Олену просто-таки до безтями.

Чим би все це скiнчилося – Олена ж була замiжньою, та ще й чоловiк ii був усемогутнiм царем, – як тут лучилося ось що. Цар Менелай негадано вiдплив на острiв Крит – буцiмто здiйснювати щорiчне жертвоприношення. A юний царевич Парис залишився у Спартi й почав таемно зустрiчатися з Оленою, зiзнався iй у пристрасному коханнi та вiдкрив свiй план ii викрадення.

Гм… На радiсть Париса-юнця, спартанська цариця й сама вже давно мрiяла покинути рiдний край, аби десь почати нове життя. Вона впустила троянського принца до себе в покоi, провела з ним кiлька пристрасних ночей, а потiм, зiбравши коштовностi, сiла на корабель i разом iз коханцем вiдпливла на його батькiвщину.

Та ось – швидко чи нi – у Спарту повернувся Менелай. І йому вiдразу ж донесли неймовiрну вiстку: Олену викрадено Парисом! Цар ледь не збожеволiв од гнiву i велiв своiм пiдданим негайно знайти жону-царицю, а винуватця ii викрадення жорстоко покарати!

Посли вирушили до троянського царевича i поставили перед ним вимогу: негайно повернути викрадену жону Менелая.

– A я ii кохаю, – вiдповiв Парис i навiдрiз вiдмовився повертати викрадену.

– Що я взяв, те – мое, – сказав наостанку посланцям Менелая.

І тодi розгнiваний (а хто на його мiсцi не впав би у гнiв) Менелай почав збирати вiйсько, щоб iти вiйною на Трою.

Так почалася знаменита Троянська вiйна, в якiй на боцi Менелая брали участь багато грецьких мiст-держав (ii й вiдобразив Гомер у своiй поемi «Ілiада»).

Вiйна тривала довго i в нiй всього траплялося – то перемагав Менелай, то гору брав Парис. Врештi-решт коханець спартанськоi царицi та ii викрадач отримав свое, як кажуть, по заслузi: вiн загинув вiд поранення отруйною стрiлою, що послав у нього грек Фiлоктет.

Вiйна тривала ще десять рокiв. Зрештою греки, iх називали ще данайцями, бодай i хитрiстю, але захопили Трою та затiяли в нiй «жахливу рiзанину».

А що ж Менелай? Вiн довго шукав Олену, щоб забити ii, за давнiм грецьким звичаем, камiнням. Але тiльки-но цар Спарти побачив свою прекрасну жону, що стояла посеред спаленоi Троi, як кинувся до ii нiг i…

І пробачив усi образи, що iх вона завдала йому.