Жінок там на тютюн міняли, або Перший подвиг Богдана

І помiчник старости Данiель Чаплинський вирiшив перехопити в сусiда його дiвку.

Староством називалася адмiнiстративно-територiальна i господарська одиниця в державних володiннях у феодальнiй Польщi, Великому князiвствi Литовському та на загарбаних ними украiнських та бiлоруських землях. До складу староства входили одне та бiльше мiст i мiстечок та кiлька сiл. Староства надавали вищим урядовцям за службу.

На територii староства у феодальнiй Польщi та Литвi адмiнiстративно-судовi та iншi функцii в XIV–XVIII ст.

Олену-Єлену, вона ж Гелена, всi, хто писав про неi, називали надзвичайно вродливою. Гм… Така вона була насправдi, чи це перебiльшення? А втiм, навколо Чигирина, на степовому кордонi бiля самiсiнького Дикого поля не так уже й багато було вродливих панянок, тож нi в Чигиринi, нi в Суботовi Олену не було з ким порiвняти – наречених там був стiйкий дефiцит, тож i просто вродлива, приемноi зовнiшностi Олена здавалася красунею вищого гатунку. А через згадуваний дефiцит наречених у Богдана Хмельницького швидко з’явився дуже небезпечний суперник – теж удiвець i теж у лiтах, литовський шляхтич Данiель Чаплинський, бувалий воiн, чигиринський пiдстароста i довiрена особа польського хорунжого Конецпольського.

Пiдстароста, помiчник старости.

І що захопило бiльше Чаплинського та бiльшу викликало заздрiсть – чи то молода красуня, коханка сотника, чи його гарно доглянутий маеток у Суботовi. А втiм, здаеться, що впливовий урядовець Речi Посполитоi вирiшив, скориставшися своею владою та заступництвом магната Конецпольського, вiдiбрати у Хмельницького i його красуню-коханку, вродливицю Олену Прекрасну, i не менш прекрасний маеток сотника в Суботовi.

Для початку вирiшив трусонути його добряче. Та так, щоб вiн i з хутора Суботiв вилетiв. Ач який – безрiдний сотник! Не таких ламали i зi свiту зживали. І пан пiдстароста, користуючись владою, для початку зажадав у Богдана Хмельницького документальнi акти, якi давали б останньому право володiти хутором Суботiв.

Як i слiд було чекати, таких документiв у Хмельницького не виявилося. Чаплинський зрадiв, аж руки задоволено потер одна об одну, а пан Хмельницький страшенно подивувався: чого це в нього немае документiв на право володiння хутором Суботiв – куди батько дивився?

Як кажуть у таких випадках, запахло смаленим. Треба було рятувати господарство вiд конфiскацii – на це поляки були швидкi. Не маеш прав на маеток? Забираемо маеток у скарб.