Ваші пальці пахнуть ладаном

Не могли й увi снi подумати, що минуть роки i саме iхня первiсточка Вiруся, «полтавська галушка», стане королевою того кiнематографа, що його винайшли кмiтливi брати Люм’ер i який спершу назвуть «Великим нiмим»…

Частина друга-2

І прийшло двадцяте сторiччя

І було наказано «учинять стрельбу из пушек или из ружей, пускать ракеты, по ночам зажигать огни из хвороста или соломы»

…На стиках рейок стукотять колеса, вагон похитуеться, щось скрипить та й скрипить у нiчнiй тишi, наче хтось скаржиться на долю свою…

За вiкном, коли виглядала, – на далекому обрii в пiтьмi ночi, куди мчав поiзд, все щось спалахувало червоно й загрозливо – чи то гроза в тих краях шалiла, чи то навстрiч котилася вiйна…

Вiра Холодна iхала назустрiч фронту, а iй у ту нiч здавалося, коли згадувала свое полтавське дитинство, що вона, маленька Вiрусенька, тодi ще «галушечка» двох рочкiв, разом з мамою i татом, якого вже немае у цьому свiтi, i меншими сестричками, яких тодi ще не було, поiздом Полтава – Москва спiшить до бабусi у загадкову Москву, де ii чекае звичайно ж, нове i, звичайно ж, незнане iй життя, де вона мае стати якоюсь там королевою – власне, якогось – теж iй незнаного екрана…

Стукотять колеса, брязкають буфернi тарiлки, м’яко похитувався привiлейований («панський»!) вагон, але все ще десь щось скрипить i зiтхае, наче скаржиться на долю свою невдатливу, лиху, а там, попереду, куди на всiх парах мчить поiзд iз зеленими вагонами, у яких плакали й спiвали, iз жовтими та синiми, у яких нiмувала благодать, мчать назустрiч далекiй, яскраво– чи загрозливо-червонiй загравi в твулок – обмежений двома рядами будинкiв простiр для iзди та ходiння мiж двома вулицями) у Москвi й нинi чотири: Великий, Малий, Середнiй та Нижнiй.

Як свiдчать iсторики, «кислошники», котрi професiйно квасили та солили овочi, ягоди, готували кислi напоi, квас, щi, – для государевого двору – селилися при Опричному дворi Івана IV Грозного. У XVII столiттi там виникли двi Кисловськi слободи – двiрська i патрiарша.

Оскiльки продукцiя «кислошникiв» надходила до царських та патрiарших столiв, то за ними у тi часи здiйснювався особливий нагляд.