Ваші пальці пахнуть ладаном

: некто) на прiзвище Люм’ер Луi Жан, якого згодом буде названо французьким ученим, винахiдником кiнематографа (членом французькоi Академii наук вiн стане у 1919 роцi).

Пiсля закiнчення промисловоi школи працював Луi Жан на фабрицi фотоматерiалiв свого батька.

У 1895 роцi вiн разом з братом Огюстом (Огюст Люм’ер виконував в основному роль органiзатора i менеджера, а Луi бiльше займався технiчною стороною кiнематографа та винахiдництва) розробив конструкцiю апарата кiнематографа – для знiмання, проекцiювання «рухомих фотографiй».

Перша демонстрацiя кiнопрограми, знятоi на цьому апаратi, вiдбулася у Парижi в березнi 1895 року в пiдвалi «Гран-кафе» на бульварi Капуцинiв. На перших сеансах брати Люм’ер демонстрували сценки, в основному знятi на натурi: «Вихiд робiтникiв з фабрики братiв Люм’ер», «Прибуття поiзда на вокзал Ля-Сiота», «Снiданок маляти», «Виловлення червоних рибок», «Вольтижування», постановочний комедiйний сюжет «Политий поливальник» та iншi.

У 1896 роцi брати здiйснять свiтове турне зi своiм винаходом, вiдвiдають Лондон, Нью-Йорк, Бомбей…

З того дня «рухомi фотографii» стали популярнi, почалися регулярнi сеанси «кiнематографа» братiв Люм’ер – сеанси йшли пiд акомпанемент пiанiно або саксофона, з текстом пiд фотографiями.

За порiвняно короткий час Луi Люм’ер знiме з братом i виготуе тисячi короткометражних фiльмiв, навчить операторiв i розiшле iх по всьому свiту знiмати. З iхньоi «легкоi руки» слово «кiнематограф» стане означати новий вид видовиська.

(У Росii «рухомi фотографii» побачать у 1896 роцi – спершу в Петербурзi, потiм у Москвi та в iнших мiстах.

)

Створюючи своi фiльми, брати Люм’ер придумали багато прийомiв кiнозйомки. Наприклад, метод, використаний братами при зйомцi проiзду по каналу у Венецii на гондолi, нинi називаеться тревелiнгом.

Платна демонстрацiя кiнопрограми братiв Люм’ер вiдбулася 28 грудня в Парижi. Було продано 35 бiлетiв вартiстю в один франк, але потiм до братiв – винахiдникiв синематографа – почнуть вишиковуватися довжелезнi черги.

«Рухомi картинки розважають увесь свiт. Це краще, що ми можемо робити. І ми пишаемось цим», – скажуть брати про свiй винахiд.

Дивно, але брати Люм’ер не передбачали трiумфального майбутнього свого дiтища i вважали кiнематограф лише «живою фотографiею» – атракцiоном, що здатний привабити багато глядачiв i приносити значний прибуток. Але швидко стало явно: французи вiдкрили шлях новому виду мистецтва – по сутi брати Люм’ер започаткували документальне кiно.