Ваші пальці пахнуть ладаном

Вона розсмiялася.

– Отримувати? Ви що? У своему розумi? Запитайте краще, скiльки я з вас буду брати, щоби зробити з вас людину.

Я миттево скис. Загледiвши це, Марiя Олександрiвна трохи подобрiла.

– Нi про яке жалування не може бути й мови, але о третiй годинi ми сiдаемо обiдати. Борщ i котлети у нас завжди знайдуться. Ви зможете обiдати з нами…

Що менi залишалося робити? Я погодився. Таким робом, моiм першим «жалуванням» у театрi були борщ i котлети».

У театрi Арцибушевоi йому доручили номер, що називався «Танго».

Стоячи бiля кулiс, Вертинський спiвав пiсеньку – пародiю на еротичний танок, що виконувався на сценi. З’явився хоч i незначний, але успiх, про тодiшнього Вертинського навiть було видрукувано один – один-единий! – рядок в рецензii «Русского слова»: «Дотепний i манiрний Олександр Вертинський».

Через рiк вiн зробить спробу поступити до Художнього театру, але… провалиться. Хоча вiдбiрковий тур вiн успiшно пройде i навiть потрапить до «п’ятiрки» претендентiв – у його становищi це був тодi великий успiх, навiть досягнення, але… На заключному етапi конкурсу його забракуе Станiславський – сам великий Станiславський! – якому не сподобаеться, що шукач театральноi слави дуже гаркавить.

(Правда, Олександра втiшало те, що сам великий Станiславський до десяти рокiв, будучи ще й слабкою, рахiтичною дитиною, не вимовляв букву «р»! А на додачу ще й букву «л». І це великий артист, генiальний Станiславський! Але згодом вiн переборов свiй гандж, дякуючи матерi, змiцнiв i став серед однолiткiв навiть заводiем.

)

Недорiкуватiсть, недомовнiсть (рос. Косноязычие). Гаркавий – який нечiтко вимовляе окремi звуки (найбiльше «р» i «л»). Це – вада мови, яка полягае в неправильному утвореннi звукiв, що вiдповiдають окремим буквам. Але гаркавiсть – це, як вважаеться, простонародна i застарiла назва дефектiв вимови. Коли подiбний дефект значний, мова стае майже незрозумiлою, схожою на дитячий лепет. Якщо ж дефект виражений досить помiрно, то можна розумiти гаркавiсть, тiльки вона стае дещо неприемною для слуху.

Бувае, що неправильна вимова поширюеться на всi звуки, хоча в бiльшостi – лише на деякi.

Треба ще мати на увазi, що здатнiсть правильно вимовляти звуки, якi вiдповiдають окремим буквам, крiм належно розвинутих органiв мови, залежить ще й вiд нацiональних особливостей. У багатьох мовах е звуки, що абсолютно невластивi iншим мовам, i iх не вдаеться правильно вимовляти людинi, якiй ця мова чужа – хоч би вона й чудово володiла мовами.