Ваші пальці пахнуть ладаном

Твори поета були орiентованi на виступ з естради на вечорах i диспутах. А тому для сприйняття на слух добре пiдходили короткi, наче рубанi рядки, «рваний» синтаксис, «розмовнiсть» i нарочито фамiльярна, «панiбратська» iнтонацiя.

Саме тодi була написана програмна трагедiя «Владимир Маяковский», у якiй автор, мiж iншим, передбачив власне самогубство. П’еса була поставлена в Петербурзi, в театрi «Луна-парк». Автор та постановники заздалегiдь подбали про успiх, до того ж епатажний, – а тому вмiло розпустили чутки, що буцiмто глядачi будуть бити акторiв, закидають iх здохлятиною та оселедцями… Граючи таку роль… переграли.

Багато хто з потенцiйних глядачiв сприйняв це всерйоз i почав заздалегiдь готуватися до бiйки з акторами, запасатися стервом – дохлими котами й собаками, – та гнилою, смердючою рибою – оселедцями.

Виконавцi здрейфили i напередоднi вистави розбiглися – хто куди мiг.

– Який… п-пасаж! – галасували прихильники поета.

Довелося вiдкласти прем’еру i кiлька днiв набирати нову трупу та репетирувати нашвидкуруч.

На щастя, глядачi лише «просвистiли постановку до дiрок». Але дiло було зроблене, вистава «Владимир Маяковский» наробила галасу, автор ii вiдразу ж став вiдомим.

Вiдтодi Маяковський постiйно бере участь у рiзних диспутах про нове мистецтво, виставках i вечорах, що влаштовувалися радикальними об’еднаннями художникiв-авангардистiв «Бубновий валет» i «Союз молодi». Виступав поет i з публiчними промовами та доповiдями. Вiдбувалися вони – так завчасно планувалося, – зi скандалами (часом доходило й до справжнiх бiйок).

Це стало вiдомо в училищi i на початку 1914 року Маяковського та Бурлюка за тi скандальнi виступи «виставили за ворота».

Футуристи швидко, завдяки своiм епатажним виступам i скандалам привернули до себе увагу. І все ж Максим Горький вважав, що «росiйського футуризму немае. Є просто Ігор Северянин, Маяковський, Бурлюк, В. Каменський».

Початок Першоi свiтовоi вiйни Володимир Маяковський спершу сприйняв «схвильовано», «спочатку тiльки з декоративного, iз гамiрливого боку».

Але невдовзi, розiбравши суть «справи», зненавидiв вiйну, яка вiдбувалася в iм’я прибуткiв торгашiв та зажерливих спекулянтiв. Вигукував: «Вiйна гидотна. Тил ще гидотнiший!..»

У 1915 роцi Маяковський несподiвано виграв у карти 65 рублiв i, кинувши все, маючи в кишенi нарештi грошi, подався вiдпочивати в Куоккалу – селище пiд Санкт-Петербургом (нинi – Репiно), де були дачi художньоi елiти Росii.