Ярославна

Коли року 1125 не стане Мономаха, киiвський лiтописець так вiдгукнеться на його кончину:

«Преставився благовiрний князь, христолюбивий i великий князь усiеi Русi Володимир Мономах, що просвiтив Руську землю, мов сонце, промiння пускаючи; слава про нього пройшла по всiх землях, найбiльше ж був вiн страшний поганим, братолюбець i старцелюбець, i добрий страдалець за Руську землю…» Пiсля нього вже не було – i по нашi днi, – таких «страдальцiв за Руську землю», хоч князiв у нас у всi часи – та й сьогоднi теж, – було i е аж надто забагато (i за вiщо така кара спiткала Давню Русь i нинiшню Украiну?), тож i не дивно, що зi смертю Мономаха, як писатимуть iсторики, «Русь втратила державну еднiсть i повiльно, але невпинно, мов корабель, що дiстав пробоiну, занурювалась у вир феодальних чвар».

Що тривае, на жаль, i нинi. І просвiтку поки що не видно.

У тi часи Киiвська Русь займала площу, трохи бiльшу за сучасну Украiну. Схiднi ii кордони проходили лiнiею Мурома, Курська, Ворскли, Днiпра…

«Близько тисячi рокiв тому на величезному обширi Схiдноi Європи народилася перша держава схiдних слов’ян, яку давньоруськi книжники називали Руссю, або Руською землею, а сучаснi iсторики – Киiвською або Давньою Руссю.

Оспiвана в давньоруських билинах i скандинавських сагах, звеличена вiтчизняними лiтописами, оспiвана в захiдноевропейських хронiках та вiзантiйських iсторичних творах, нанесена на карти арабськими й перськими географами, Киiвська Русь була однiею з найбiльших i наймогутнiших держав середньовiчного свiту» – П. Ф. Котляр.

Була…

Найбiльшою i наймогутнiшою.

Із пiснi слова, як кажуть, не викинеш.

Вiд Бiлого моря до Чорного, вiд Карпатських гiр до Волги простяглася земля, на якiй, як пише цитований автор, жили працелюбнi й мужнi люди. Високого рiвня досягла ii економiка – землеробство i скотарство, ремесла i промисли, внутрiшня й мiжнародна торгiвля.

І далi у того ж автора:

«Вишуканi прикраси киiвських ювелiрiв не мали рiвних у всiй Європi, а мед i вiск, хутра й шкiра, численнi ремiсничi вироби вивозилися з Русi до рiзних краiн свiту. Руськi купцi вiдвiдували найголовнiшi мiжнароднi торги, часто з’являючись на ринках Константинополя й Палермо, Дамаска i Багдада, Регенсбурга i Праги. Надзвичайно високим рiвнем вiдзначалася матерiальна й духовна культура древнiх русичiв.