Смерть Атея (збірник)

Карбiвничий змалював голову Атея, багато малював скiфiв з луками на конях, а через кiлька днiв показав царю навощену дощечку iз зображенням майбутньоi монети: на однiм боцi голова Геракла, а на другiм скiф з довгим волоссям, вусатий, бородатий, на конi з лука стрiляе. Коли коня рiзко зупинити на всьому скаку, вiн злегка присiдае на заднi ноги, викинувши переднi. В такому положеннi вiн на якусь мить непорушно застигае на мiсцi. Ось ця миттевiсть е найзручнiшою для вершника, щоб пустити стрiлу. Це й збирався вiдтворити на монетi грек-карбiвничий.

Скiф на конi – то сам цар Атей. Зодягнений вiн, як i всi скiфи, в куртку (спереду поли довгi, позаду короткi), в шкiрянi штани, взутий в гостроносi сап’яновi чоботи. Той скiф (Атей) озброений луком, злiва на боцi в нього висить горит. І напис: ATAIA?.

Цар уточнив деякi деталi i схвалив задум карбiвничого, сказавши йому коротко:

– Як намалював на воску, так i на золотi роби! Та постарайся, щоб моi грошi були кращими за македонськi.[9 - В нумiзматичнiй лiтературi на сьогоднi описано п’ять таких монет Атея – драхм.

Як гадають спецiалiсти, перша серiя монет (з головою Геракла) карбувалася в Гераклеi Понтiйськiй в 364—345 роках, а друга (з головою Артемiди) в 345—339 роках.]

Грек поiхав у свою Гераклею, i по якомусь часi люди з Гераклеi привезли Атею золотi монети, блискучi, осяйнi – першi скiфськi грошi, а ще мiднi i срiбнi. Атей залишився задоволений монетами.

– Треба пошвидше обрадувати македонця, – буркнув насмiшкувато i вiдiслав iз своiми людьми в Пеллу, столицю Македонii, шкiряний капшук золотих своiх монет з головою Геракла на однiм боцi i скiфом, котрий стрiляе з лука на конi, та написом «АТАІА?» на другому.

Ще й велiв передати гоноровитому македонцю таке послання:

«Атей, цар Скiфський, Фiлiппу i народу македонському. Якщо цар Фiлiпп вiдчуватиме брак коштiв, то Атей може його виручити».

Кажуть, що Фiлiпп, прочитавши послання, спалахнув.

– Скiфський цар прирiвнюе себе до мене! Ба, навiть вище себе ставить! Не iнакше, як скiфський лис вiдчув силу або затiвае щось на шкоду Македонii.

І тим зiгнав злiсть, що велiв золотi монети скiфського царя вiддати своiм слугам, мовляв, на iнше вони й не придатнi. Слуги несказано порадiли, а сам Фiлiпп, трохи охолонувши, замислено мовив:

– Час розсудить, хто з нас сильнiший. Одне лише певно знаю: не вживемося ми з скiфами у цих краях!

Це розумiв i Атей, тож завчасно готувався до вирiшального герцю з Македонiею.