Смерть Атея (збірник)

В сусiднiх мiстах-полiсах дозволялося з власним рабом чинити що завгодно – закон i влада у це не втручалися.

Першi кроки волi

Господарi i раби вставали рано – до схiд сонця. А здебiльшого ще затемна. Такий був звичай у грекiв. «Хто рано встае, той бiльше живе», – запевняли iхнi мудрецi. Ранок – найзручнiший час ходити в гостi, бо той, хто проспить свiтанок, ризикуе нiкого iз знайомих не застати вдома. Для Орiка це не було чимось незвичним, на волi вiн теж вставав рано i схiд сонця неодмiнно зустрiчав або на ногах, або на конi, тож i в неволi пiднiмався ще затемна, не чекаючи, доки наглядач вiзьметься за палицю.

Вставши в один i той же час, господарi i раби вбиралися в один i той же одяг – хiтон. Власне, хiтон – це всього лише шматок тканини з отворами для рук, верхнi кiнцi якого скрiплювалися на плечi пряжкою. Тiльки заможнi греки носили хiтони довгi, до колiн, i пiдперiзувалися поясом, а хiтони для рабiв, слуг, ремiсникiв та воiнiв були короткi i мали тiльки один отвiр, для лiвоi руки, а праве плече було оголене – для роботи.

Потiм умивалися i снiдали. Перший снiданок у господарiв – здебiльшого кiлька шматочкiв хлiба, намочених у винi. Це все, що вони iли рано-вранцi. Рабам давали по черствому ячному коржику i кухлику води.

Якщо вбрання рабiв хiтоном починалося, хiтоном i завершувалося (не рахуючи шапочки з собачоi шкури, кене), то вiльнi громадяни поверх хiтона накидали гiматiй – бiлий плащ. Один кiнець гiматiя скрiплювався на грудях, потiм тканина перекидалася за лiве плече, проходила пiд правою рукою i знову закидалася на лiве плече так, щоб другий ii кiнець спадав на спину.

Пристойний гiматiй мусив спускатися нижче колiн, але не дiставати до кiсточок. Був iще один плащ, короткий, вiн називався хламидою, i його носили на вiйнi, на полюваннi i взагалi в дорозi.

Голова залишалася простоволосою, шляпи носили лише за мiстом, для захисту вiд сонця й дощу. На вулицях у шляпах ходили або iноземцi, або мандрiвники. Шляпи були кiлькох видiв: пiлос – маленька повстяна шапочка без крисiв або з маленькими крисами i петас – справжня повстяна шляпа, пласка, з ремiнцями, щоб пiдв’язувати iх пiд шиею.

Якщо ii знiмали, то закидали на ремiнцях на спину. Взувалися здебiльшого в сандалi з ремiнцями, але були й чоботи, напiвчоботи, черевики – бiлi, чорнi або червонуватi. Франти носили взуття, оздоблене золотом та срiблом. Вдома ж ходили тiльки босi. А втiм, i на вулицях iнодi з’являлися без взуття.