Олена – вершниця зі списом

Литовська знать непокоiлася (не без пiдстав, звичайно), що Глинський по смертi бездiтного князя Олександра може захопити владу в своi руки i навiть перенесе тодi столицю на Русь, перетягнувши останню таким чином на свiй бiк. Коли князь тяжко захворiв, недруги Глинського розпускали провокативнi чутки, що це, мовляв, вiн отруiв короля. А перемога Глинського над татарами в 1506 р. тiльки посилила заздрiсть i ненависть до нього.

Король помер, хай живе король! До Вiльна по смертi короля Олександра прибув королевич Сигiзмунд, i недруги Глинського пiдбурили його проти маршалка.

І навiть домоглися заборони входити йому в покоi королевича, який на той час став королем. Король разом iз литовською знаттю виступив проти Глинського, почав позбавляти його прав i привiлеiв. Михайло Львович спершу апелював до суду, але й суд виступив проти нього. Ще й вимагав покарати Глинського, що вiн, мовляв, хоче стати великим князем Литви, узурпувавши таким чином усю владу в королiвствi… У вчорашнього вельможi навiть почали вiдбирати землi, його вже вiдверто оголосили ворогом Великого князiвства Литовського.

І в Михайла Глинського не залишалося iншого виходу, як дати недругам вiдкритий бiй. Разом iз братами Іваном та Василем вiн почав гуртувати невдоволених литовським панством, а новому королю призначив строк, коли мав би вiдбутися суд над наклепниками Михайла Львовича. Король вiдмовився призначати суд, i Михайло Глинський розпочав проти князiвства повстання, метою якого було вiдiбрати у Литви украiнськi землi та утворити на них свое, украiнське князiвство.

Перша iз двох вiдомих iсторii спроб украiнських князiв вирвати Украiну з-пiд литовського панування сталася 1481 р. На той час Литва дедалi бiльше окатоличувалася, зближуючись iз Польщею (те зближення, врештi-решт, закiнчиться об’еднанням, яке вiдбудеться 1569 р.). Киiвська знать, яка зберiгала вiрнiсть православ’ю, не могла сприймати таку ситуацiю, через що робилися спроби вiддiлити киево-руськi землi вiд Литви та Польщi. А головне – утвердити свою незалежнiсть.

Першою значною перемогою украiнських патрiотiв стало вiдновлення Киiвського удiльного князiвства у 1440 р. – княжий стiл тодi посiв син «виведеного» з Киева Володимира Ольгердовича Олелько (Олександр). На престолi вiн пробув 15 рокiв i упродовж цього часу намагався змiцнити автономiю землi вiд Великого князiвства Литовського, вiдстоював права православних i вiв успiшнi вiйни проти татарiв, якi ще здiйснювали набiги на пiвденно-руськi територii.