Олена – вершниця зі списом

А ось портрет типового украiнця скласти значно складнiше (якщо тiльки мова не йде про запорозьких козакiв, а вони були досить незвичайними i своерiдними). Украiнкам, як гадають дослiдники, пощастило бiльше, адже iхню вроду оспiвано i в пiснях: чорнi брови, карi очi та вишневi губки – це чи не типовi риси класичноi украiнськоi красунi.

Що ж до питання про походження украiнцiв, то це питання тi чи тi автори вирiшують залежно вiд своiх полiтичних поглядiв i великодержавного iмперського шовiнiзму (таке траплялось i трапляеться).

Росiйський iсторик М. Погодiн зi своiх позицiй слов’янофiльства заявляв, що пiсля розпаду Киiвськоi Русi населення Приднiпров’я перейшло на територiю Центральноi Росii та з часом утворило Московську державу. А малороси прийшли до Приднiпров’я з Волинi тiльки в ХIV – ХV ст., а тому, мовляв (далi йде безберега iмперська фантазiя iсторика), справжньою спадкоемицею культури Киiвськоi Русi е – хто б ви думали? – Росiя.

Михайло Грушевський у своiй «Історii Украiни-Руси» вiдповiв Погодiну: росiйський народ не мае до Киiвськоi Русi жодного стосунку, адже це була украiнська держава.

Михайло Грушевський вiдповiв i на питання, кого вважати першими украiнцями: украiнська культура виникла ще в IV–VI ст. Саме ця культура i стала прародичкою Киiвськоi Русi, а пiсля ii розпаду – галицько-волинськоi культури. Що ж до великоросiв, то вони утворили зовсiм iншу державу – владимиро-московську…

За Сулою у тi, нинi вже прадавнi, киево-руськi часи, починалися половецькi степи.

І вiд кочовикiв треба було захищати землi та людей Киiвськоi Русi, тож по прикордонню будували сторожовi пости, фортецi… Лубни, наприклад, засновано на Сулi 988 р. князем Володимиром Святославичем як сторожову фортецю.

Ромни на Сулi (при впадiннi в неi рiчки Ромни) теж було засновано як сторожову фортецю. Вперше згадуються в Лаврентiiвському лiтописi пiд 1096 р. саме як одне з мiст-фортець, що захищали схiдне порубiжжя Киiвськоi Русi вiд нападiв половцiв.

Половцi з’явилися в степах Пiвденноi Украiни в 1061 р. Розгромивши печенiгiв, вони захопили всю пiвденну половину Киiвськоi Русi, басейн Дону аж по рiчки Сулi та Рось. Вели кочове життя, грабували сусiдiв слов’ян i з того, власне, жили.

По цей бiк Сули була Русь, по той бiк Сули – Половеччина, i Сула тодi була своерiдним прикордонням. На тiм порубiжжi, у мiстечку-фортецi Глинську на березi Сули й виросла Оленка Глинська.