На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Тарас Шевченко: сто днів кохання» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Тарас Шевченко: сто днів кохання

Автор
Дата выхода
20 декабря 2017
🔍 Загляните за кулисы "Тарас Шевченко: сто днів кохання" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Тарас Шевченко: сто днів кохання" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Жінок у житті Тараса Шевченка вистачало, ось тільки щастя вони йому так і не дали: Оксанка, Феодосія, Дуня, Амалія, Анна, Варвара, Агата, Катруся, Марія, Харита, Ликера – це лише ті, чиї імена історія зберегла.
Він майже до кожної сватався свого часу – сватався з надією створити сім’ю, народити дітей, жити в хаті над Дніпром, але жодна з них чомусь так і не стала йому вірною дружиною, прирікаючи поета на ще жахливішу самотність.
А він і далі залишався бурлакою, як називали в Україні одиноких, неодружених чоловіків, «вічних» парубків, але все одно вірив, що з котроюсь йому нарешті поталанить. Вірив, аж доки насамкінець життя у нього не лишилося сто днів… усе того ж нещасливого кохання… Ось про це і йдеться в останньому романі Валентина Чемериса про Великого Кобзаря.
Текст подано в авторській редакції.
📚 Читайте "Тарас Шевченко: сто днів кохання" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Тарас Шевченко: сто днів кохання", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
В найнiжнiшому вiцi позбавлений любовi та материнських пестощiв, хлопчик звик зосереджуватись у собi самому, сторонився людей i зустрiчав недовiрливо будь-яке привiтне спiлкування з ним рiдних i сусiдiв. Мачуха, яка незлюбила Тараса за його потаемний i впертий норов, аби вiн не був на очах, доручала йому влiтку пасти телят i свиней в околицях Кирилiвки i Тарасiвки. Поля, що оточували цi села, являли собою не зовсiм рiвну мiсцевiсть, степова далина загороджувалась високими могилами, яких узагалi досить багато у Звенигородському повiтi.
Високii тi могили
Стоять та сумують…
Зi скибкою сухого хлiба хлопчик цiлими днями у полi. Улюбленим його мiсцем для вiдпочинку за великоi спеки була одна з таких могил. Вiн частенько сидiв пiд нею та пiдсвiдомо дивився вдалину. Вiдомо, що цi першi враження дитинства вiдiзвались у поета в перiод його зрiлостi, в його кращих творах».[2 - М. К. Чалий – украiнський громадсько-культурний дiяч, автор книги «Жизнь и произведения Тараса Шевченко», що стала однiею з перших бiографiй поета.
Кругом його степ, як море
Широке, синiе;
За могилою могила,
А там – тiлько мрiе…
Згадуючи свое дитинство, поет у 1859 роцi напише одну з найзворушливiших своiх поезiй, присвячену пам’ятi любоi сестри Ярини:
Минаючи убогi села
Понадднiпрянськi невеселi,
Я думав: «Де ж я прихилюсь?
І де подiнуся на свiтi?»
І сниться сон менi: дивлюсь,
В садочку квiтами повита,
На пригорi собi стоiть,
Неначе дiвчина, хатина.
Днiпро геть-геть собi розкинувсь!
Сiяе батько та горить!
Дивлюсь, у темному садочку,
Пiд вишнею у холодочку,
Моя единая сестра!
Многострадалиця святая!
Неначе в раi, спочивае
Та з-за широкого Днiпра
Мене, небога, виглядае.
І iй здаеться – виринае
З-за хвилi човен, доплива…
І в хвилi човен порина.
«Мiй братику! моя ти доле!»
І ми прокинулися. Ти…
На панщинi, а я в неволi!..
Отак нам довелося йти
Ще змалечку колючу ниву!
Молися, сестро! будем живi,
То Бог поможе перейти.
Через свое тяжке сирiтство довелося Тарасику вже в ранньому дитинствi погибiти в наймах.








