Тарас Шевченко: сто днів кохання

Любов – почуття, властиве людинi, глибока симпатiя до iншоi людини чи об’екта, почуття глибокоi приязнi… А втiм, хто сiеi премудростi не знае, хто цього не спiзнавав, бо як же людинi жити без неi, без любовi?

А ще любов розглядаеться як фiлософська категорiя, у виглядi суб’ектного вiдношення, iнтимного вибiркового почуття, спрямованого на предмет любовi, тому любов виступае найважливiшим суб’ективним iндикатором щастя.

Любов – одна з фундаментальних i загальних тем у свiтовiй культурi та мистецтвi. Давнi греки розрiзняли кiлька окремих типiв любовi:

«Ерос» – стихiйна, захоплююча закоханiсть у виглядi пошанування, спрямованого на об’ект любовi.

«Фiлiя» – любов-дружба чи любов-приязнь, обумовлена соцiальними зв’язками або особистим вибором.

«Сторге» – любов-нiжнiсть, особливо сiмейна.

«Агапе» – жертовна любов, безумовна любов, в християнствi – це любов Бога до людини.

Греки виокремили ще рiзновиди любовi:

«Людус» – любов-гра до перших ознак нудьги, заснована на статевому потяговi i спрямована на отримання задоволень.

«Манiя» – любов-одержимiсть, основа якоi – пристрасть i ревнiсть. Давнi греки називали манiю «безумством вiд богiв».

«Прагма» – помiркована любов, коли переживання цього почуття в людинi спричиняеться не сердечною прив’язанiстю, а тiльки заради вигоди.

В украiнцiв, окрiм любовi, iснуе ще й кохання. Це вважаеться одне й те ж, але… Любити можна всiх i вся (батькiвщину, край, людей, рiдних тощо), а кохають лише дiвчат i жiнок, бо кохання – це вже сексуальний iнтим.

Кохання – в уявленнях украiнцiв – це найкраще людське почуття, найвище щастя, свiтла доля, основа сiмейноi злагоди. Вочевидь, так воно i е.

Столiттями i навiть тисячолiттями кращi уми людства, фiлософи i поети намагалися розгадати таемницю найсвятiшого i незбагненного почуття – кохання. (У деяких народiв символом кохання була бджола, бо поеднувала (як i любов) «солод меду i гiркоту жала».)

І став Тарас коханцем, як називаеться чоловiк, що перебувае в позашлюбному зв’язку з жiнкою або дiвчиною, а вона, своею чергою такому чоловiковi стае коханкою… І вперше юний Тарас спiзнав – iз Амалiею, – що ж воно таке, те, що сьогоднi називаеться… гм-гм… сексом.

Далi фантазувати про те, що бувае мiж молодими, коли вони на нiчку залишаються удвох пiд одним дахом в однiй постелi, Сошенко вже не мав сили. Чортова нiмкенька! Здавалося, кiнець свiту, а не тiльки моралi.