На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Зiбрався старий доглядач керченських соляних озер у скромну мандрiвку – мав на метi оглянути Куль-Обу, – а вийшло, що пiшов Павло Дюбрюкс прямiсiнько в iсторiю… Бо те, що вiдбудеться з ним сьогоднi, завтра, пiслязавтра, – навiки збереже для нас невiдоме досi iм’я цiеi скромноi людини, несправедливо скривдженоi бiльш меткими колегами, а часом i просто хапугами iз сильними й мiцними лiктями.
Невдовзi Павло Дюбрюкс наздогнав на запиленому шляху вiйськову пiдводу, що порожняком торохтiла за куль-обським камiнням.
– Сiдайте, ваше благородiе, – притьмом припросив засмаглий солдат, показуючи великi жовтi зуби. Притримуючи коней, насмiшкувато бликнув i, як здалося Павловi, чмихнув: – Воно, ваше благородiе, як бити дворянськi ноги пiшкодьором, то лiпше вже солдатською торохтiйкою проiхатись.
«Ваше благородiе» крекчучи вилiз на пiдводу. Довго вiдхекувався… Роки вже не тi, та й хвороби… Ще й цей солдат глузуе… А втiм, Дюбрюкс уже звик до насмiшок, як звикае равлик до своеi раковини. Ось тiльки цiкаво: звiдки солдат знае про його, Дюбрюксове, дворянство? То так давно було, так давно, що й сам Дюбрюкс уже встиг забути про своi колишнi чини й звання.
«О доле, як ти жорстоко обiйшлася зi мною… – зiтхнув Павло. – Хоча… може, то я сам i вiдштовхнув од себе долю? І збочив на манiвець, i з Поля став Павлом, а з людини, громадянина, котрий мае свою батькiвщину, перетворився на безрiдного емiгранта в чужiй краiнi…»
Похитуючись на возi, Дюбрюкс вiдганяе од себе невтiшнi спогади, та думки все одно настирливо обсiдають його з усiх бокiв.






