На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
А всього, i то через багато рокiв, пощастить скупити в перекупникiв вiсiмнадцять золотих бляшок з Куль-Оби, але то була мiзерна частина з пограбованих скарбiв. Шедеври були знищенi, iх грабiжники переплавили в золотi бруски i продали на чорному ринку.
Невдовзi чутки про пограбування золотого кургану дiйшли до iмператора Миколи І. Його величнiсть страшенно розгнiвався. Ще б пак! У нього з-пiд носа украли золото. Охолонувши, монарх розпорядився видати греку Бавро 1200 карбованцiв за повернутого золотого оленя.
Пiсля пограбування Куль-Оби Дюбрюкс довго хворiв, але Стемпковський умовив його «ще поритися в курганi». Градоначальник видав наказ про охорону гробницi. Вдень бiля входу стояв караул, а вночi курган охороняв кiнний патруль. Але така варта вже була зайвою, бiльше скарбiв у курганi не було. Проте кожноi ночi все новi й новi грабiжники проникали у гробницю (i це попри ii охорону!), аж доки однiеi ночi не завалилася пiвнiчна стiна.
Дюбрюкс бiльше нiчого не розкопував. І навiть вже не займався археологiею. Сили залишали старого доглядача соляних озер, хвороби, з якими вiн ранiше якось ще боровся, тепер прикували його до лiжка. Вже немiчною рукою написав вiн звiт про своi розкопки Куль-Оби i передав його Стемпковському.
Про Дюбрюкса всi забули. До нього нiхто не приходив, його не згадували, i старий археолог тихо догоряв, усiма покинутий i забутий. Інодi, правда, до нього навiдувався грек Бавро i довго мовчки сидiв бiля його лiжка та час од часу скрушно похитував великою патлатою головою…
– Ех, ви… грабiжники… – говорив Дюбрюкс без гнiву, а просто так (гнiватись уже не було сили).
Грек винувато бликав великими i блискучими чорними очима, завжди печально-нiжними, зiтхав i йшов, лишивши Дюбрюксу трохи сушеноi риби…
Поволi спливали мiсяцi, надiйшла зима. З кожним днем Дюбрюкс почувався все гiрше й гiрше.






