На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Сини змієногої богині» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Сини змієногої богині

Автор
Дата выхода
24 августа 2015
🔍 Загляните за кулисы "Сини змієногої богині" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Сини змієногої богині" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Валентин Чемерис) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Що може бути цікавішим за її величність історію? Тільки історія, про яку розповідають небайдуже та неупереджено. Саме так, як це робить Валентин Чемерис (нар. 1936 р.) – відомий український письменник, автор історичних та фантастичних романів і оповідань, лауреат багатьох літературних премій. У видавництві «Фоліо» вийшли друком його романи «Смерть Атея», «Фортеця на Борисфені», «ольвія», «Генерали Імперії», «ордер на любов», «ярославна», «Ваші пальці пахнуть ладаном…», «Трагедія гетьмана Мазепи», «Марина – цариця московська».
«Сини змієногої богині» – роман-есей, що складається з власне роману та кількох повістей з однією головною героїнею – Скіфією, загадковою і таємничою країною вершників з луками, тією Скіфією, яка у VII столітті до н. е. під дзвін мечів і співи стріл з’явилася на південних теренах України. Легендарна і реальна, повна слави і звитяги, знана нам і незнана, Скіфія воїнів і хліборобів, царів і вождів, чаклунів і знахарів, войовничих амазонок і жриць, земля героїв (Іданфірс, Атей, Скілур) і майстрів неперевершених шедеврів, що й нині дивують і вражають людство…
📚 Читайте "Сини змієногої богині" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Сини змієногої богині", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Обкроюе голову довкруг коло вух i витрушуе ii, а потому вишкрiбае м’ясо волячим ребром i мне шкуру руками. (Така деталiзацiя переконливо свiдчить, що Геродот тут користувався достовiрними розповiдями степовикiв пiд час своiх вiдвiдин Ольвii. – В. Ч.) Вичинивши, вживае ту шкiру, як хустку. Вiн прив’язуе ii до вуздечки того коня, на якому iздить, i пишаеться тим. Той, хто мае бiльше таких хусток, вважаеться найхоробрiшим. Багато хто ще й одяг шие з тих шкурок, зшивають iх, як баранячi (??? – В. Ч.). Багато iх iще здирають з побитих ворогiв разом з нiгтями шкiру з правих рук (у ворожiй правицi сила.
А з головами – не всiма, лише найбiльших ворогiв, – чинять так. Обрiзують усе, що вище брiв, i вичищають. Якщо це бiдний чоловiк, то обтягуе волячою шкiрою й так користуеться (сира шкiра, висихаючи, щiльно облягае череп.
Раз на рiк кожний правитель у своiй окрузi готуе посуд для змiшування вина, i його п’ють (на бенкетi) тi скiфи, що вбили ворога (в бою); хто ж не вбив (жодного) ворога, не п’е того вина й сидить збоку без почестi.
І все ж зазначав якось один журналiст у своiй розповiдi про археологiв, якi розкопували скiфську могилу: «…описаний… справедливий портрет скiфiв анiскiльки не принижуе iх iсторичного значення, особливо для нас, схiдних слов’ян. І навiть, навпаки, свiдчення iхнього життя i дiяльностi, що iх старанно дослiджують археологи, е нашим нацiональним набутком».






