Сини змієногої богині

Цим культом започаткувалися й утвердилися iншi звичаi скiфiв, що iх ми – з висоти свого вiку i своеi моралi, – називаемо жорстокими, а в тi часи, у тих обставинах ми теж дiяли б точнiсiнько так. Себто неодмiнно б пили кров першого вбитого у бою ворога, знiмали б скальпи з повергнених ворогiв – все це не лише змiцнювало вiдвагу, а й виховувало непримиреннiсть до ворогiв i байдужiсть до власного життя, коли важливiшим над усе ставали звага у бою, готовнiсть до самопожертви при захистi товариства, сiм’i, народу, зрештою, рiдного краю…

То в чому полягало «велике скiфське лихо»?

Виявляеться (це ж треба, га?!.

) «християнiзацiя Русi запроваджувалася ГОЛОВНИМ ЧИНОМ ДЛЯ ТОГО, ЩОБ ПОЗБАВИТИ НАРОД ВІД ВЕЛИКОГО СКІФСЬКОГО ЛИХА, ЩО ПОРОДЖУВАЛО ЖОРСТОКІСТЬ» (видiлення мое. – В. Ч.).

Нi бiльше нi менше, надруковано, як кажуть, чорним по бiлому.

Таке якось прочитав я в однiй книзi (власне, брошурцi) i був подивований: так ось для чого киiвський князь Володимир, прозваний пiзнiше Великим i Рiвноапостольним, хрестив Русь у 988 роцi? Аби вiд скiфського лиха ii позбавити, вiд iхнього драпiжництва! Лихочинства! Песиголовства! Троглодитства! А я, грiшним дiлом, був певний (та й досi так вважаю), що християнiзацiя Русi вiдбулася зовсiм не у зв’язку зi скiфами та iхньою безжалiснiстю, iнакше б це його – християнство, як i наших пращурiв – тiльки б принизило.

Але в чому ж полягало «ВЕЛИКЕ СКІФСЬКЕ ЛИХО», яке, якщо вiрити авторовi, так нажахало Русь (мiж iншим, заднiм числом!), що вона, бiдолашна, змушена була, аби врятуватися, прийняти християнство?

Слава Богу, автор – до речi, кандидат наук (правда, технiчних), лауреат Державноi премii Украiни з науки i технiки – дае й вiдповiдь: «Так, у скiфiв жiнка була власнiстю чоловiка (а в кого вона у тi часи, чи й пiзнiше, протягом столiть i столiть не була оною? То що – заради цього довелося на Русi приймати християнство? – В.

Ч.), а пiсля його смертi переходила у власнiсть спадкоемця (чи не глобальне зло, аби заради нього доводилося приймати християнство! – В. Ч.); панувала кривава помста за принципом «око за око, зуб за зуб».

І далi:

«Скiф випивав (якщо вже точнiше, то не випивав, всю кров неможливо було вицмулити з вен убитого, а лише – робив кiлька ковткiв. Рiзниця! – В. Ч.) кров першого вбитого свого ворога, а голови усiх ним вбитих вiдносив до царя – це було пiдставою для одержання частки захопленоi добичi».