Сини змієногої богині

До Нiневii спiшили й вавилоняни, i гуртом взяли ворожу столицю в смертельне кiльце, з якоi вона так i не виборсалася. Через три мiсяцi – три мiсяцi безперервного штурму та суцiльноi облоги в серпнi 612 року до н. е. штурмом оволодiли Нiневiею. І то був жах! Смертний жах! Ассирiйський цар, аби не потрапити в полон, спалив себе разом з наложницями, евнухами i скарбами у своему розкiшному i багатому палацi. І своечасно те зробив, адже все населення було вирiзане, мiсто вщент розграбоване i перетворене на суцiльнi руiни.

Столиця хижоi ассирiйськоi iмперii, яка владарювала силою зброi над усiма народами, заливаючи iх кров’ю, була знищена.

Чи не всi народи в Середнiй Азii полегшено зiтхнули: нарештi вони позбулися кривавого монстра, чудиська пiд назвою Ассирiя!

Тепер тiльки жити i будувати своi держави.

Обтяженi великою здобиччю, мiдяни пiшли в свою краiну i iхнiм обозам iз ассирiйським добром, здаеться, не було кiнця – вiд обрiю й до обрiю вiн тягнувся степами в хмарi куряви, що здiймала iхня кiннота.

Скiфи i вавилоняни залишилися продовжувати вiйну за повне пiдкорення Ассирii – скiфи гадали на ii просторах вибудувати свое вiчне царство. І мали на те пiдстави, хоч не так воно потiм складеться, як перед тим гадалося. І хоч Нiневiя лежала в руiнах, ассирiйська влада конала в агонii, але боротьба не припинялася – в подii зненацька втрутився Єгипет, забагнувши i собi захопити деякi володiння Ассирii.

І знову потяглися кривавi роки. Вавилон воював з Єгиптом то з допомогою мiдян, то скiфiв.

У 604 роцi скiфи спалили знаменитий храм Астарти-Афродiти в Аскалонi на березi Середземного моря в Палестинi. (Ім’я скiфiв зосталося за мiсцевiстю, де знаходиться фортеця Скiфопiль[22 - «Библейская энциклопедия», у якiй подаються науковi коментарi до всiх географiчних назв та iмен Бiблii, згадуе i Скiфопiль (пiзнiше з еврейською назвою Бефсан, Бео-Сан, Бет-Шеан), який лежить «за 600 стадiй вiд Єрусалима», i що вiн був «весьма сильною крепостью как по своему естественному положению, так и по своим искусственным укреплениям, величественные развалины коих сохранились и доныне…» І далi зазначаеться: «Во времена Спасителя (себто Ісуса Христа.