Ольвія

Всi, хто не знаходив на батькiвщинi собi мiсця й шматка хлiба, всi, хто мрiяв про власну землю, – всi ринули в чужi краi…

Колонiстам торували шляхи торговi каравани. Вони всюди плавали, знали дороги й в чужi краi, вони засновували своi факторii, вони й пiдказували, де краще поселитися. Мiста, аби якось спекатись бунтiвноi голоти, ладнали каравани, згукували добровольцiв…

У колонiсти йшли i представники родовитоi знатi, якi потерпiли поразку в боротьбi за владу, купцi, ремiсники, але основну масу складала сiльська i мiська бiднота, котра вiдправлялася в чужi краi з надiею мати землю.

Із собою перевозили в колонii жерцiв, зв'язаних з культами полiсних богiв метрополii, а також iз вогнища мiста брали священний вогонь. Мiж метрополiею i колонiями iснували мiцнi зв'язки, колонiсти брали участь в релiгiйних святкуваннях, посилаючи в метрополiю своiх послiв, в колонii установлювався такий, як i в метрополii, полiтичний устрiй, тi ж закони, тi ж культи богiв, i горiв той же вогонь, що i в метрополii. Та невдовзi колонii почали ставати незалежними од метрополii, тiльки пiдтримували з нею тiсну торгiвлю, перш за все направляючи на прабатькiвщину хлiб, якого так не вистачало Грецii.

Так i виникло поселення грекiв на островi Березанi. Але життя на островi виявилось не зовсiм зручним (брак питноi води, хвилi розмивали береги тощо), i згодом, у першiй половинi VI ст. до н. е., колонiсти перенесли свое поселення з острова на материк. Ось тодi на правому березi Бузького лиману, неподалiк вiд мiсця його впадiння в Днiпровський лиман, i виникла Ольвiя.

А виникла вона iз землянок.

Для синiв сонячноi Еллади клiмат Пiвнiчного Причорномор'я був надто суворим, зими холодними, тому заривалися в землю.

У цих краях камiнь був не всюди, пiд ногами ж була земля – тверда, надiйна. Для бiднякiв – то едине багатство.

Кайлами довбали тверду землю, рили на свiй рiст чотирикутнi ями, на стовпах ставили двосхилi чи односхилi дахи. Зверху клали палiччя, обмазували його глиною iз соломою – ось i увесь дах.

Яка сiм'я – така й землянка.

Хто бiлив стiни глиною, хто обставляв iх плетеним тином з лози, а хто просто так жив, лишень пригладивши землянi стiни водою.

Долiвку вимазували глиною, застеляли ii камкою.

У землянках вздовж стiн – лежанки з материкового грунту, в одну iз стiн врiзали склепiнчасту пiч. В iнших i печей не було – просто ямка в долiвцi для вогнища. Для опалення взимку та приготування iжi – глинянi жаровнi, в яких жеврiло деревне вугiлля.