Генерали імперії

На них у бiлокам’янiй, правда, звертали увагу, але вже як на прояви сепаратизму (пiзнiше – буржуазного нацiоналiзму), з яким треба нещадно боротися. І – боролися. (Здаеться, ще й досi борються).

– Були украiнцями, а стали якимись, звиняйте, малими росами, а ким з ласки царя постаемо завтра? – бiдкалися козаки, затято чухаючись (чи не на знак, бува, протесту, так то було дуже смiливою акцiею! Бо що-що, а чухатись, – там, де треба дiяти, – украiнцi здавна вмiли i любили), i не знаходили вiдповiдi.

– Навiть нашi прадiдiвськi iмена Росiя в нас повiдбирала, а навзамiн дала своi, нам незвичнi, – казав, бувало, й гетьман.

 – От я, примiром, був Петром, а тепер мене названо Пйотром. А який я Пйотр, коли батьком-матiр’ю наречений Петром…

Вигулькували й такi, що просто вiдмахувались.

– Чи не все одно, як нас та нашу Украiну називае Московiя? – Теж чухалися. – Хай хоч i горшком, аби в пiч не садила…

Одним з перших Росiя посадить гетьмана Петра[2 - Хоча, якщо вже бути точним, то першим з гетьманiв козацькоi республiки, створеноi Богданом Хмельницьким, було схоплено Дем’яна Многогрiшного, разом з сином перевезено до Москви i пiсля допитiв з тортурами обох заслано до Тобольська, де iхнi слiди й загубилися.

Другим у Сибiр було вiдправлено кошового отамана Вiйська Запорозького Івана Сiрка. Петро Дорошенко був третiм (на той час третiм). І це не рахуючи козацьких старшин – полковникiв, сотникiв, осавулiв, яких юрбами гнали в Сибiр.]. Чи то пак вже Пйотра. За все те ж: що виступав за незалежну – i вiд Московii в тiм числi – свою Украiну, вiдмовляючись ii величати Малоросiею…

Коли 19 березня 1677 року десь пiд вечiр через московську заставу проторохтiла валка пiдвiд з Украiни («Не затримувати! По царевому указу!» – крикнув сторожi переднiй вершник валки) з возами й запасними кiньми, з чималим ридваном попереду, що був запряжений четвiркою коней цугом, в оточенi кiнних стрiльцiв з пищалями, i повернула на кам’яну брукiвку, що вела до рiчки Неглiнноi, в Москвi хурделила весняна снiговиця, оскiльки ж березнева, то й тепла, м’яка, без звичних руських морозiв.

Валка везла з Украiни до царя на цугундер гетьмана Петра Дорошенка, i вiз його царський порученець стольник Семен Алмазов, а супроводжували бранця генеральнi старшини з уряду Самойловича – суддя Домонтович i писар Прокопович, та ще гетьману було дозволено везти з собою з Украiни своiх челядникiв в якостi, як би ми сказали, обслуговуючого персоналу.