Генерали імперії

У Дорошенка, застерiгае, в Украiнi й тепер знайдеться бiльше сотнi приятелiв, якi можуть пiдмовити на якесь зло не одну тисячу… Нам ще тiльки цього не вистачало. Вiдпустити тебе в Украiну – це все одно, що кинути щуку у воду…

І все ж, незважаючи на вiдвертiсть, не все тодi сказав Ларiон Іванов. Про головне промовчав, про те, що було ухвалено на радi в Малоросiйському приказi: якщо гетьман Дорошенко спробуе тiкати в Украiну, догнати його i знищити на мiсцi, а тiло неодмiнно повернути в Москву – щоб не було його могили на Украiнi.

Нi мертвим, нi живим Петро Дорофiйович Дорошенко на Украiну не повинен повернутися!

Слова свого царського Федiр Олексiйович дотримав – щодо звiльнення з острогу старшого брата Дорошенка Григорiя, який вже кiлька рокiв гибiв в росiйськiй неволi i навiть у Сибiру побував. Як i гетьман, брат його теж виступав за незалежнiсть Украiни i в першу чергу вiд Росii.

Цар велить iзменнiка i вора Грiшку Дорошенка розкувати, з нього знiмуть залiзо i переведуть до iншого, легшого арешту.

І йому буде дозволено разом iз старшинами Домонтовичем та Прокоповичем повернутися на Украiну. І коли його звiльнять, i вiн обнiме брата, то з гiркотою казатиме:

– Нiколи не думав, що в Украiну менi доведеться повертатися без тебе, брате.

– Ти, брате, вважай, вирвався з неволi, дасть Бог, i я колись вирвуся, – утiшав його гетьман. – А поки що радiтиму, що хоч ти на волi. Отже, вже не думав, що треба було менi самому в неволю потрапити, щоб звiльнити тебе з тiеi неволi.

– Але це надто велика для мене i для Украiни жертва, брате, – Григорiй був засмучений. – Як повернуся без тебе на Украiну? Без тебе менi i воля не воля.

Брати стояли один проти одного – високi, мiцнi, вродливi. Істиннi Дорошенки. Всi одинадцять рокiв Петрового гетьманування брат Григорiй вiрно допомагав йому в чинi полковника, боровся за те, за що боровся й Петро – за волю. За це й був схоплений росiянами i вiдправлений у неволю в свою Москву.

І ось вони помiнялися мiсцями, один повертаеться додому з неволi, а другий залишаеться замiсть нього в неволi.

– Пошвидше, брате, додому повертайся, бо цар ще може передумати, – напучував гетьман брата. – Чи бояри щось нашепчуть хлоп’ятi Хведору на тронi. Скiльки ми не пiдписували з московитами угод – Богдан Хмельницький, Іван Виговський, Юрась Хмельницький i я, – вони iх здебiльшого порушували, якщо iм це було вигiдно. Тож московитам не можна вiрити.