Генерали імперії

Указ Кремля в Украiнi мае негайно виконуватися, – закiнчив стольник вже зловiсно-крижаним тоном i залпом спорожнив келих.

– А правда, вино той… добре? – тихенько запитав гетьман.

– Нi-iчого, – ледь чи не розгубився стольник i, спохопившись, вiдсунув од себе порожнiй келих. – Так як щодо волi Кремля?

– Воно й такечки, як пан стольник каже, – охоче погодився гетьман, непомiтно наливаючи в келих ще доброго вина. – Але що скаже народ, як почуе про це?

– Народ? Який народ? – витрiщився стольник.

 – А-а… в смислi чернь? Бидло?

– Ага. Попробуйте ще вина, пане стольнику. Їй-же Богу, добре вино. Та й Сiрко занепокоiться… Дiйдуть до нього на Сiч вiстi, що Москва заграбастала Дорошенка. Хто його знае, що тодi втнуть запорожцi… А вони такi… на все здатнi… Вольниця, одне слово.

І, пригощаючи стольника, що вже швидко хмелiв, бубонiв i бубонiв, що, мовляв, i полякам це не сподобаеться – ще посунуть на Украiну вiйною, га? А що татарам i туркам буде це не до шмиги – так точно, ще попруть османи в Украiну, га? Та й своi… У Москвi й не уявляють, якi тут, в Украiнi, справи.

Виiдеш, примiром, до вiйська, станеш говорити, а хтось один проти крикне, i всi до нього пристають. І не подивляться, що ти гетьман, дуже-бо всi незалежнi в Украiнi, кожний сам собi старшина чи й гетьман i уявляе себе самостiйним паном…

– Це – клопоти гетьмана, – вiдрiзав Алмазов i залпом осушив келих. – Хай пан гетьман мiцнiше в уздi тримае свою чернь.

Повiднiкувавшись для виду, Самойлович раптом погодився – чим дуже вразив стольника, тiльки що був проти, а це вже й погоджуеться – аби москалi вивезли Дорошенка, тiльки й запитав обережненько:

– А для чого це Дорошенка забирають ув Москву?

– Не знаю, – чесно зiзнався стольник.

 – Кажуть, буцiмто для того, щоб представляти царевi.

– А я так собi метикую, пане стольнику: хiба царевi робити нiчого, що йому треба представляти Дорошенка? Не iнакше, як москалi… е-е… себто ви, щось проти Дорошенка затiваете? Мо’, в Сибiряку його вiдправлять з Москви, як колись вiдправили Демка Многогрiшного?

І ще запитав: чи Дорошенка, бува, не залишать у Москвi для постiйного там проживання? Чи все таки в той… е-е… Сибiряку?

– Я цього не знаю, – стольник вже сам собi налив келих i одним махом осушив його, крякнув, похвалив «добре вино» i додав: – Що будуть чинити з Дорошенком у Москвi – це не входить до того, що я маю знати.