Генерали імперії

За Порогами вивчив усе Запорiжжя, Великий Луг з його рiчками, озерами, ериками, заплавами, островами, край загадковий i чужим невiдомий, де козаки тримали свою Вiйськову Скарбницю. Вмiв вiн i злигоднi походу терпiти, холод i голод, i кляту комашню влiтку. З малих лiт ходив з козаками в походи, хоч спершу його пiд час сутичок i тримали, як малого в обозi. Звiдси й оте уточнення Яна Казимира: вирiс в обозi. І тому, бувалий в бувальцях, вiн уже до двадцяти лiт добре знав вiйськову справу й козацькi звичаi, мiг обходитись в Дикому Полi без iжi, знаходити шлях по зорях, все бачити, а для iнших зостаючись невидимим, в усьому був одукований та метикований, сам уже водив товариство в бiй, яке з повагою казало, що вiн – «козак старий».

А коли вже розмiняв шостий десяток, один московит залишить про чигиринця таке свiдчення: «Гетьман Петро був муж зело красен собою».

І в прямому значеннi, i в переносному.

Та якби-то тiльки собою вiн був красен, то ми б i не згадували його – чи мало в Украiнi було козакiв-красенiв! Нi, Петро Дорофiйович був i душею зело красен.

Вiн i роду був зело прекрасного. Народився в Чигиринi року 1627-го. Як пишуть iсторики, «його родина мала глибокi коренi вiрного служiння Украiнi» (В. Степанков). Його дiдом був славетний соратник славетного Петра Сагайдачного гетьман Михайло Дорошенко, який доклав i своеi невсипущоi працi у створення полково-сотенного територiального устрою козацькоi Украiни, якого так шанували козаки (так, так, це про нього спiвали i спiвають в Украiнi «Ой на горi та женцi жнуть, а попiд горою, яром-долиною козаки йдуть…» та про те, що «Дорошенко веде свое вiйсько хорошенько»).

Батько Дорофiй (або Дорош, звiдси й Дорошенко – син Дороша) був вiдомим козацьким полковником, рiднi брати Григорiй та Андрiй теж були полковниками.

У 22 роки Петро Дорошенко – козак гетьманськоi сотнi, куди вiдбирали кращих з кращих. Разом з Богданом Хмельницьким вiн по веснi 1648 року в складi украiнського повстанського вiйська вирушив на Украiну проти окупацiйноi польськоi армii гетьмана Миколи Потоцького, через рiк – гарматний писар Чигиринського полку.