Княгиня і хан

І ось що сталося, коли Чудовисько дiзналося про Красуню i забажадало «изведати ее красоту»…

Отже, це повiсть про Княгиню i хана, рiк 1237-й…

Є в Рязанськiй областi (Росiя) мiсто Зарайськ, назва якого походить вiд стародавнього церковнослов’янського слова «заразитися», тобто вбитися на смерть. У Зарайську й жила героiня пiснi, що хвилюе й тепер, наче сьогоднi вона створена:

Вновь доносят нам были:

Русь святою была,

Жаль, что мы позабыли

Наших предков дела.

Здесь младенец и старый

Нашу веру хранил,

Мудрый воин удары

От Руси отводил.

И князья проливали

Благородную кровь,

Вдовы не отдавали

На попранье любовь.

Так рязанка-княгиня

В неком граде жила.

Евпраксия ей имя,

Молодая жена.

У стародавньому манускриптi так буде записано:

«Мало хто поки що знае, що прекрасна повiсть про ii любов i подвиг, як зоря, що впала, сяйнувши в глухiй ночi, вона назавжди залишила в ii пiтьмi алмазний iскристий слiд, навiки вписана тепер у руськi святцi: не так давно ii визнано святою.

Євпраксiя жила в часи монголо-татарського iга i здiйснила свiй подвиг тодi, коли, стiкаючи кров’ю, Русь лежала в попелищах, сплюндрована i пограбована набiгами лютого ворога. Щоб вiдкупитися вiд нього та отримати хоча б якийсь передих, рязанська земля послала до Батия посольство з багатими дарами.

Вирушив до татарського хана «бити чолом», аби пом’якшити його серце (якщо тiльки воно в нього було, в чому виникав великий сумнiв), князь Федiр Зарайський.

Поiхав, не пiдозрюючи, що Чудовисько те, як через вiки й писатиме поет Василь Тредiаковський, було «обло, озорно, огромно, стозевно и лаяй».

Сказання перше

Де ти була, коли я тебе ще не знав?

Нi-нi, це iз сучасноi пiснi, вельми, до речi, популярноi:

Где ты была? В каком ином краю?

Где ты была? Все дни, всю жизнь мою?

Где ты была? Ликуя и скорбя,

Где ты была, что я не знал тебя?

Коли б княжич рязанський Федiр Юрiйович, як вони, нарештi, познайомились, запитав: «Де ти була, коли я ще не знав тебе? В Рязанi тебе не було, iнакше б ти вже була моею», Євпраксiя – тодi ще юне дiвча – вiдповiла б:

– У Рязанi мене тому не було, що ранiше я була вдома.

Нi-нi, не в якомусь там царствi, як i не належала вона до якогось чи не мiфiчного царського роду. Це лiтописи запевняють, що Євпраксiя була «iз царського роду».