Це я, званий Чемерисом…

Якщо Володимир Сосюра прямо закликав: «Любiть Украiну», то це я хочу сказати iншими словами в iншому жанрi…

Через рiк чи два придбавши нову збiрку Анатолiя Косматенка, видану в бiблiотечцi «Перця», «У лiсi й поза лiсом» (1972), я з приемнiстю прочитав там байку «Полтавськi галушки» i подумав, що байкар таки виконав свою обiцянку, байку про мiй рiдний край написав i написав гарний твiр, лiричний, мелодiйний, не байку, а – пiсню, що починаеться такими натхненними – не побоюся цього слова – рядками:

Полтава! –

Одне тiльки слово, красиве й ласкаве,

А душу бентежить до дна.

Полтава, Полтава! –

І мова Наталки, проста й величава,

І смiх «Енеiди» луна.

Полтава, Полтава…

Чи ж то дивина,

Що, iдучи знов по розлуцi до неi,

Полтавець Полтаву в купе вихваляв!

Хвалив своi парки i свiтлi алеi,

Замрiяну Ворсклу мiж верб та отав,

А надто – окрасу Полтави всiеi:

Дiвчат чорнобрових, справжнiсiньких пав!

Полтава, Полтава…

Так сталося, що в мене подвiйне земляцтво: за мiсцем народження я полтавець (був ним i завжди залишуся!), а за проживанням – ще й приднiпровець, бо сорок рокiв мого життя минуло в Днiпропетровську.

На Полтавщинi – шiстнадцять.

Тож земляки моi i там, i там. І при словi «Полтавщина» у мене щемно теплiе бiля серця i справдi, як написав байкар, Полтава «душу бентежить до дна». Бо це земля юностi моеi ранньоi, земля моiх батькiв, дiдiв, прадiдiв, земля моiх пращурiв – козакiв i селян, край роду мого, а це – навiчно. Але й при словi «Днiпропетровщина» теж щемно теплiе бiля серця, адже на берегах Днiпра – батькiвщина моiх дiтей i онукiв, край, де я утверджував себе в Украiнi, де слово мое розпочало свiй шлях до читачiв…

У всiх довiдниках значиться, що я народився 8 липня 1936 року в Полтавськiй областi…

Це так, хоча самоi Полтавськоi областi, якщо пiдходити до справи формально, тодi ще не було – вона молодша за мене аж на один рiк.

Чомусь Полтавську губернiю, що була утворена ще в 1802 роцi, бiльшовики злiквiдували у 1925-му.

Декретами ВУЦВКу Золотонiський, Кременчуцький i Хорольський повiти вiднесли до новоствореноi Кременчуцькоi губернii. (Переяславський повiт вiддали Киiвськiй губернii.) Ще однiею постановою ВУЦВКу було лiквiдовано подiли на повiти i волостi, а на територii губернii створили 7 округiв, якi подiлялися на 89 районiв.

У 1932–1937 роках територiя Полтавщини входила до складу Харкiвськоi областi (тож виходить, що я у 1936 роцi народився на Харкiвщинi). І лише 22.IX.