Це я, званий Чемерисом…

Це все залiзниця винувата, – уперто називае станцiю в Семенiвцi Веселим Подолом!

Родзянки – украiнський рiд, що походив з козацькоi старшини (започаткувався десь у XVIII столiттi). Та якщо один з Родзянок був хорольським сотником, другий – гадяцьким полковником, то вже Аркадiй Гаврилович Родзянко (1793–1846) був просто украiнським помiщиком. І – поетом. Принаймнi писав вiршi. На цьому грунтi – поетичному – вiн i познайомився з Тарасом Григоровичем Шевченком та запросив його до себе на гостину в село Веселий Подiл, у власний маеток.

Веселий Подiл для мене, малого заiчинця, завжди звучав, як дивна магiя. Ве-се-ли-ий По-одi-iл!.. Подiл – ясно, що це таке – низина. На подолi, значить, у низинi. Але чому веселий? Що там – усi тiльки те й роблять, що смiються? Лише згодом я почав здогадуватись, що веселий – означае гарний, життерадiсний, добрий. Подолом ще називали дiлянку землi, видiлену в користування комусь… От i Веселий Подiл – то комусь видiлена низина, гарна i мальовнича… Але це я втямив значно пiзнiше, а тодi, малим, думав, що у Веселому Подолi тiльки те й роблять, що смiються.

Бо там завжди весело. От би побувати в такому селi… А побувати менi, заiчинцю, у Веселому Подолi було просто, адже село з такою симпатичною назвою було на пiвдорозi до Семенiвки. І коли я вперше побував школярем у Веселому Подолi, то був трохи аж розчарований – нiчого веселого у Веселому Подолi не виявилося. Це я так визначив, коли iхав через Веселий Подiл колгоспною машиною в Семенiвку.

І разом з тим це було найнезвичнiше село, бо саме в ньому, у Веселому Подолi, гостював Тарас Григорович Шевченко (як ще ранiше Олександр Пушкiн). З усiх сiл Семенiвського району – Худолiiвка, Нарiжжя, Пузирi, Новий Калкаiв, Жовтневе, Богданiвка, Горошине, Тукали, Калинiвка, Великi Липняги, Оболонь, Новоселиця, Заiчинцi, Бiляки, Погребняки, Товсте, Василiвка, Брусове, Очеретувате, Устимiвка, Вербки, Крива Руда, Степанiвка, Іванiвка, Дем’янiвка, – лише Веселому Подолу пощастило зустрiчати Кобзаря.

Та ще – моему селу. Але про це далi.

Восени 1845 року Тарас Григорович познайомився з помiщиком Аркадiем Родзянкою в Ромнах на Ільiнському ярмарку i разом з ним виiхав до Веселого Подолу, де пробув кiлька днiв i, зокрема, намалював портрет сина Родзянки Гаврила. В коментарях до листування Шевченка зазначено, що Аркадiй Родзянко сьогоднi «маловiдомий поет».