Аравійська пустеля (збірник)

Енергiйно й рiшуче поплювавши на руки, авторiв приятель, вiдiйшовши подалi вiд автобуса, затягнув тугiше пояс i, набираючи швидкiсть, тараном врiзався в тiтку (автор навiть очi з ляку на мить заплющив, з жахом думаючи, що тiтка зараз вилетить по той бiк автобуса – та не сама, а з десятком пасажирiв). Але вона тiльки в’iдливо буркнула на адресу мужчин узагалi, що вони, мовляв, зараз перевелися на нiнащо, от ранiше були…

– Ах, так?!! – вигукнув автор, ображений шпилькою молодички, пущеною на всiх присутнiх мужчин.

Удвох iз приятелем автор, упершись ногами в брукiвку, щосили почав запихати молодичку, та так, що аж автобус, захитавшись, поповз боком… І молодичка начебто почала пiддаватись i потроху втрамбовуватись в автобус. Це надихнуло автора новою наснагою. По якомусь часi, захеканi, вкритi потом, автор та його приятель таки запхали симпатичну молодичку в автобус i хотiли, не переводячи подиху, втиснутись i самi, але дверцi зненацька – хлоп! – зачинилися, й автобус поiхав, прищемивши тiтчину спiдницю… Поiхав у Присамар’я.

– Як тобi це подобаеться? – звернувся обурений автор до свого розгубленого приятеля. – Устати нi свiт нi зоря, з таким трудом дiстатися до Новомосковська i – для чого? Щоби запхати в автобус якусь тiтку? Теж менi… самодiяльнi штовхачi!.

Вiдкриття Присамар’я зривалось.

Чим би все це закiнчилося – невiдомо, але тут трапився «лiвак». Здерши з автора та його приятеля заледве чи не по двi шкури, вiн пiдкинув iх до Губинихи, далi якийсь дiдок конячиною пiдвiз, потiм iшли пiшки, i насамкiнець нас пiдвiз у причепi з бiдонами колгоспний «Беларусь». Так ми й дiсталися нарештi до Івано-Михайлiвки, симпатичного села, що розкинулося в зелених балках понад Самарою.

Та ось ми вже за селом, на луках, ось уже по той бiк Самари, на пiщанiй дорозi, що стелеться серед струнких сосон. На повнi груди п’емо повiтря i тишу, i ще щось таке, що й словами передати не можна. А бiлий свiт з усiма його клопотами-турботами залишився там, по той бiк Самари. Йдемо притихлi, переповненi солодко-щемним хвилюванням: хто ж нас зустрiне першим у грибному царствi?

А першими нас зустрiли у лiсi гриби-зонти.