Анна Київська – королева Франції

Вперше складено збiрник найдавнiших правових норм – «Правда Ярослава».

– 1019–1054. Епоха великого князя Киiвського Ярослава Мудрого.

– 1031. Похiд Ярослава i Мстислава проти Польщi та повернення червенських мiст.

– 1036. Смерть Мстислава. Ярослав Мудрий стае одноосiбним правителем Русi.

– 1040. Останнiй збройний конфлiкт мiж Руссю i Вiзантiею.

– 1097. Зiбрання князiв у Любечi, на якому прийнято постанову «кождо да держить отчину свою».

– Перша половина ХІ столiття. Переклад у Киевi «Хронiки» вiзантiйського iсторiографа IX ст.

Георгiя Амартола (грец. «грiшник»), в якiй викладенi подii всесвiтньоi iсторii вiд створення свiту до 842 року.

– Засновано Видубецький чоловiчий монастир.

– Залишаеться додати: 1024 рiк – народження наймолодшоi дочки Ярослава Мудрого Анни, майбутньоi королеви Францii. (Офiцiйнi та iсторичнi джерела дату визначають трохи обережнiше – мiж 1024 i 1032 роками – точнiших даних iсторiя не зберегла. Як i даних про мiсце народження Анни Ярославни…)

Серед ста великих династiй свiту – вiд найдавнiших часiв i до наших днiв, – Рюриковичi на 23 мiсцi.

Це вони зумiли iз грязi у князi… Пардон, iз варязьких князiв (а де й з ватажкiв розбiйницьких дружин) пробитися в государi всiя Русi. І це будучи для оноi Русi чужинцями (тодi казали – варягами, i це було рiвнозначно назвi «чужинець», «розбiйник», «прийшлий найманець»).

А бач, Руссю правили на протязi семи столiть. Що тут говорити, хоч i варяги, прийшлi чужинцi з розбiйницькими замашками, а не в тiм’я битi виявились.

Варто наголосити, що великi князi киiвськi, московськi та руськi царi, були нащадками (тiею чи iншою мiрою спорiдненостi) Рюриковичiв.

Багато Рюриковичiв, якi асимiлювалися з русичами i вже були наче й чистими русичами, займали керiвнi посади в адмiнiстративному, судовому та военному управлiннi. На все тiй же Русi, а потiм i в Росii. Загалом же дослiдники знають бiльше 10 000 iхнiх потомкiв.

Так-так, саме прадавнього Рюрика – не то князя, не то отамана дружини, що промишляла розбоем.

На Русь вiн колись прибув буцiмто на прохання деяких слов’янських племен: мовляв, приходь до нас, будеш князем у Новгородi, бо в нас своi чи не всi мiж собою перегиркались, i ладу-порядку немае…

Рюрик не гордий – прийшов. І став княжити в Новгородi з 862 року.

І започаткував династiю Рюриковичiв. Першим його спадкоемцем вже в Киевi став Ігор Рюрикович, син того варяга на прiзвисько Старий. Загалом вiн правив Руссю 32 роки.