Стеганографія. Історія спецзв'язку

У матерiалах iхнiх судових процесiв було на цей рахунок чимало даних.

Так, Микола Теплов листувався з петербурзьким кружком «артилеристiв» розчином солi. Маеться на увазi звичайний водний розчин повареноi солi, слiди якого виявлялися простим нагрiванням. Іншi листувались лимонним розчином, слiди якого також виявлялися простим нагрiванням. Микола Виташевський згадував, що для листування вiн користувався молоком: «Якщо пописаний молоком папiрець злегка потерти попелом спаленого паперу, то написане проступае».

Усi цi простi рецепти «хiмii» (сiль, лимон, молоко) виявлялися нагрiванням i були, зазвичай, малонадiйнi. Створення в 1876 роцi такоi сугубо конспiративноi органiзацii, як «Земля i Воля», а потiм i «Народна Воля», зажадали вiд конспiраторiв розробки iншого, бiльш стiйкого хiмiчного чорнила. Так, у жовтнi 1880 року жандарми при арештi у Киевi керiвникiв «Южноруського робочого союзу» знайшли листи, мiж рядками яких за допомогою хлористого залiза були виявленi шифри.

У 1884 роцi при розгромi киiвських народовольцiв була вилучена склянка з пiвторахлористим залiзом, а також були виявленi листи, на яких, як сказано в полiцейських протоколах, «мiж рядками виднiються смуги вiд розчину пiвторахлористого залiза». Тому з того часу усi листи ув'язнених у царських в'язницях стали перевiрятися розчином пiвторавiдсоткового хлористого залiза на предмет виявлення в них хiмiчного тексту. А у якостi хiмiчного чорнила служив розчин жовтоi кров'яноi солi, а iншими словами – залiзисто-синьородистого калiю.

Писали революцiонери своi послання не тiльки в листах, але i мiж рядкiв книг, журналiв i навiть газет. Так, Якiв Стефанович у листуваннi з Левом Дейчем використовував номери газети «Московськi новини», де хiмiею наносив своi криптограми. Наприкiнцi кожного подiбного листа ставилося слово «кiнець» для позначення повного закiнчення хiмiчного тексту. Це слово було присутне в бiльшостi стеганографiчних листiв, що зумiли скопiювати жандарми.

Володимир Ленiн, коли знаходився у в'язницi, писав листи молоком на сторiнках книг. Найбiльш концентровано про це розповiла Ганна Ульянова-Єлiзарова: «Це, мабуть, найцiкавiшi сторiнки з його тюремного життя… Звичайно, нiяких хiмiчних реактивiв у в'язницi одержати було не можна. Але Володимир Іллiч згадав, як розповiдав менi одну дитячу гру, показану матiр'ю: писати молоком, щоб виявляти потiм на свiчцi або лампi.