Російська криптологія

Росiйська криптологiя

Вадим Гребенников

Книга розповiдае про iсторiю народження й розвитку росiйськоi криптологii, телеграфного та радiозв'язку, а також утворення криптологiчних служб Росiйськоi iмперii та iхню боротьбу у «полюваннi» за шифрами супротивника у контекстi розвитку дипломатичних взаемовiдносин з iншими краiнами.

Книга побудована виключно на вiдкритих матерiалах, зiбраних автором iз надрукованих книг та мережi Інтернет.

Офiцiйна веб-сторiнка книги: http://cryptohistory.ru

Росiйська криптологiя

Історiя спецзв'язку

Вадим Гребеннiков

© Вадим Гребеннiков, 2018

ISBN 978-5-4493-0780-4

Создано в интеллектуальной издательской системе Ridero

.

А.. Б.. В.. Г.. Д.. Е.. Ж.. З….…С Т У Ф Х Ц Ч Ш Щ. Ы. Ю.. Я. —

27 26 25 24 23 22 21 20……10 9 8 7 6. 5. 4 3 31 30 29 28 0

Роль «0» зводилася до подiлу двозначних i однозначних цифр. При використаннi ключа «3162» текст «УКРАИНА» перетворюеться у шифротекст «11181729211533»:

1.

 Стародавнiй тайнопис

Найбiльш ранньою з вiдомих за староруськими пам'ятниками писемностi систем тайнопису була система «иных письмен». У цьому видi тайнопису букви кирилицi замiнювалися буквами iнших алфавiтiв: глаголицi, грецькоi, латинськоi, пермськоi абетки.

Вживання грецького тайнопису пов'язують з певною модою, яка прийшла до кiнця XVI ст. Поява ж цього способу тайнопису була обумовлена, з одного боку, другим пiвденно-слов'янським впливом, що нiс деякi навики i грецького письма, ближчого пiвдню слов'янства, нiж Русi, а з iншого – пожвавленням стосункiв Московськоi Русi з греками, що розпочалися з кiнця XIV ст.

Вживання латинськоi азбуки як тайнопису вiдноситься до пiзнiшого часу та обумовлене захiдноевропейським впливом, що посилився. У розповсюдженнi цього виду тайнопису, що трапляеться в рукописах XVI i XVII ст., ймовiрно, вiдому роль грала школа з ii латинською мовою викладання.

Дещо вiдособлене мiсце серед iнших алфавiтiв у застосуваннi до тайнопису займае пермська абетка.

Ця абетка, що була створена пермським епископом Стефаном на основах сучасного кириличного й грецького алфавiтiв, не набула практичного застосування та вже у XV ст., як маловiдома, стала тайнописом. Але й в цiй якостi вона не була широко поширена.

Другою пiсля системи «иных письмен» системою тайнопису, вiдомою з росiйських рукописiв, е система «змiнених знакiв», зафiксована вже у XIV столiттi.