Російська криптологія

Був тут i невеликий словник з iменами деяких державних дiячiв i найменуваннями декiлькох вiйськових пiдроздiлiв i географiчними найменуваннями. Ця обставина також знайшла вiддзеркалення в правилах користування, де мовилося: «Буде же когда случится писать нижеписанных персон имяна и прочее, то оныя писать такими знаки, какия против каждой отмечено, однакож писать все сплош, нигде не оставливая, а между ими ставить помянутыя буквы, которыя ничего не значат».

Цiкавим був i блокнот з шифрами, якими переписувався Петро I.

Вiн був зошитом, листи якого були скрiпленi мотузком. Розмiр зошита: 20х16 см. На кожнiй його сторiнцi було записано по одному шифру, всього iх шiсть:

1) шифр Петра I, який був йому присланий з Колегii закордонних справ до Францii у 1720 роцi для листування «от двора ко двору»;

2) шифр «для писем к графу Г. и барону П.»;

3) до князя Долгорукого;

4) до князя Репнiна (1715);

5) «азбука, которая была прислана от двора его царского величества при указе №…, а полученная 30 июля 1721 г.

»;

6) «азбука цифирная, какову прислал Дмитрий Константинович Кантемир в 1721 г.»

Останнiй шифр iз росiйським алфавiтом вiдрiзнявся вiд попереднiх тим, що як шифропозначення в ньому були використанi не букви якого-небудь алфавiту, а числа. Розглянемо ще декiлька шифрiв раннього типу.

«Азбука, данная из государственной коллегии иностранных дел 3 ноября 1721 г. камер-юнкеру Михаилу Бестужеву, отправленному в Швецию», призначалася для шифрування листiв Бестужева до Петра I i у КЗС.

Алфавiт у цьому шифрi був росiйський iз простою буквено-цифрово-значковою замiною без ускладнень. Ця i багато iнших «азбук» зберiгалися в конвертах, на яких були написи про те, для яких цiлей призначався даний шифр.

Шифри для листування з царем або КЗС в обов'язковому порядку вручалися всiм, хто прямував за кордон з державним дорученням. Це могли бути як дипломати, так i не дипломати. Наприклад, збереглася «азбука для переписки с господином бригадиром и от гвардии майором Семеном Салтыковым, который отправлен к его светлости герцегу Мекленбургскому.

Дана Салтыкову 1 декабря 1721 г.».

Збереглися i шифри канцлера Р.І.Головкiна. Так, шифри, якими користувався канцлер у 1721, 1724 i 1726 роки для листування з рiзними державними дiячами, були пiдшитi в один зошит. У кореспондентiв Головкiна були першi примiрники цих шифрiв, у канцлера – другi. У цей зошит було включено 17 шифрiв.