Радянський спецзв'язок

Кинувся дивитися, а виявилось, що там нiчого конкретного не написано. Але все одно, це було дуже корисно: iдея у нього та ж, значить, ми на правильному шляху. Загалом, ми почали робити свiй «вокодер». І перед самою вiйною у нас вже працював його дослiдний зразок. Правда, поки вiн ще «говорив» погано, «тремтячим голосом».

Тiльки в 1940 роцi у лабораторii Котельникова розпочалися роботи з виготовлення зразкiв найбiльш складного за тих часiв апарата телефонного засекречування «Соболь-П», у якому використовувалися тимчасовi та частотнi перестановки, а у якостi шифратора використовувалася телеграфна стрiчка з випадково нанесеними отворами.

У той же час лабораторiя заводу «Красная Заря», в основному, випускала iнвертори.

Завдяки вжитим заходам у лабораторii Котельникова приблизно за три мiсяцi пiсля початку вiйни були виготовленi та випробуванi лабораторнi макети окремих основних вузлiв апаратури «Соболь-П». Це були вузол частотних перестановок з iнверсiею спектра, вузол тимчасових перестановок, вузол шифратора на базi трансмiтера та 5-рядковоi перфорованоi телеграфноi стрiчки (перфострiчки), макет генератора, що створював гаму керування перестановками частотних смуг i тимчасових вiдрiзкiв.

Крiм того, в процесi «подолання труднощiв» з'явилися i немало iнших винаходiв, але Котельников i його колеги iх не публiкували i не патентували, по-перше, унаслiдок секретностi розробок, а, по-друге, на це у вчених просто «не було часу».

З якими труднощами довелося мати справу конструкторам у ходi розробки, покажемо на прикладi вузла тимчасових перестановок.

Вiн складався з двох основних об'ектiв: прилад уповiльнення мовного сигналу на 100 i 200 мiлiсекунд i схема переключення уповiльнених сигналiв, що здiйснювала перестановку 100-мiлiсекундних вiдрiзкiв мови. Тодi розглядалися 4 варiанти приладу уповiльнення мовних сигналiв:

1. Швидкiсть поширення звуку в повiтрi складае 330 м/сек. Якщо взяти гумовий шланг довжиною 33 метри, подати на вхiд його мовний сигнал (вiд динамiка), а на виходi поставити мiкрофон з пiдсилювачем, то одержимо сповiльнювач на 100 мiлiсекунд.

Досвiд показав, що такий пристрiй мав досить велике загасання на високих частотах, а якщо врахувати громiздкiсть пристрою, такий варiант виявився явно невiдповiдним.

2. Вдалося отримати шведську вузьку та порiвняно тонку сталеву стрiчку для магнiтного запису. Для забезпечення малогабаритностi приладу ii натягували на барабан, намагаючись забезпечити досить гладкий стик.