Радянський спецзв'язок

Спорудженi наприкiнцi 1920-х i на початку 1930-х рокiв ВЧ лiнii урядового зв'язку були надзвичайно витратнi в експлуатацii. Якщо на етапi впровадження цiкавих радiоiнженерних напрацювань усе було добре, то при iхнiй експлуатацii проявлялися недолiки. Так, бiльше 300 абонентiв «кремлiвськоi» системи урядового зв'язку обслуговувалися по всiй краiнi вiдразу 80 станцiями, а для ущiльнення сигналу на лiнiях використовувалася вiтчизняна апаратура. Щоб уникнути неполадок, в Англii для ВУЗ був закуплений спецiальний комутатор фiрми «Стандарт».

Завдяки йому користувачi «кремльовки» могли зв'язуватися один з одним в автоматичному режимi (так званий «негайний» зв'язок), або робити попереднi замовлення через телефонiстку. Крiм того, якщо ВЧ-лiнiя була вiльна, по нiй можна було передавати й урядовi телеграми.

Наказом ОДПУ №308/183 вiд 10 червня 1931 року була введена (з 1 червня) нова структура ОДПУ, згiдно з якою 4-е вiддiлення ОВ СОУ стало 5-м вiддiленням ОВ ОДПУ. На нього було покладено завдання щодо забезпечення державних високопосадовцiв секретним телефонним ВЧ зв'язком.

З того часу 1 червня в СРСР було прийнято вважати офiцiйним днем народження урядового мiжмiського зв'язку.

10 липня 1934 року ОДПУ увiйшло до складу НКВС як ГУДБ, а його регiональнi органи увiйшли до складу регiональних управлiнь НКВС. ОВ ОДПУ був реорганiзований в ОВ ГУДБ. У тому же роцi була введена в дiю станцiя урядового зв'язку в Киевi. З 25 грудня 1936 року ОВ став 2-м вiддiлом ГУДБ, у складi якого вiддiлення урядового ВЧ зв'язку (далi – ВУЗ) стало 3-м вiддiленням.

Недостатня розвиненiсть радiотехнiчноi промисловостi та нечисленнiсть квалiфiкованих кадрiв були серйозними перешкодами на шляху органiзацii розробки та серiйного виробництва вiтчизняноi апаратури ВЧ телефонування i телеграфування, зокрема для урядового зв'язку. Лише завдяки зусиллям iнженерно-технiчного складу у 1934 роцi на ленiнградському заводi «Красная Заря», директором якого був з 1933 року М.В.Ясвойн, була закiнчена розробка й почалося крупносерiйне виготовлення 3-канальноi апаратури ВЧ телефонування «СМТ-34» (система багатоканального телефонування 1934-го року).

Ця апаратура двосмуговоi системи з передачею в лiнiю несучоi частоти працювала в смузi частот 10,4—38,4 кГц. У 1935 роцi вiтчизняна промисловiсть почала випускати 3-канальну апаратуру ущiльнення ланцюгiв типу «ОСМТ-35», що працювала в спектрi 6—30 кГц без передачi в лiнiю несучоi частоти.