Європейська криптологія

Шифровку одержували начебто за шифром Цезаря, але вiдраховували необов'язково тiльки третю букву за алфавiтом, а ту, яка була зрушена на вiдповiдну цифру ключа. Завдяки простотi застосування цей шифр використовувався у той час надзвичайно широко.

Застосуемо як ключ групу з трьох початкових цифр числа «п» (314) та зашифруемо слово «ШИФРОВКА». Щоб зашифрувати першу букву повiдомлення «Ш», використовуючи першу цифру ключа «3», вiдраховуеться третя одна за одною вiд «Ш» у алфавiтi буква «Ш-Щ-Ю-Я» i виходить буква шифровки «Я».

Далi використовуючи другу цифру ключа «1», вiдраховуеться перша вiд «И» у алфавiтi буква ««И-І» i виходить буква шифровки «І» i так далi. В результатi отримуемо шифротекст:

вiдкритий текст …ШИФРОВКА

ключ…………………314314314

шифротекст ………ЯІШУПЕНБ

У той час також i Швецiя придiляла увагу захисту власного дипломатичного та вiйськового листування. Так, у 1676 роцi, за кiлька днiв до битви мiж шведською i датською армiями пiд мiстом Лунд, шведський король Карл ХІ вiдправив генералу Фабiану фон Ферсену шифрований лист зi своiми мiркуваннями щодо стратегii й тактики вiйськ у майбутнiй битвi.

Завдяки цiй iнформацii шведи здобули перемогу в битвi, яка стала однiею з найкривавiших в iсторii Скандинавii.

У XVII столiттi свiй внесок у розвиток криптоаналiзу зробив англiець Джон Фальконер. У 1685 роцi вiн написав книгу «Розкриття таемних повiдомлень, або Мистецтво здобувати таемнi вiдомостi без ключа» (англ. Cryptomensis Patefacta: or the art of secret information disclosed without a key), де виклав деякi розробленi ним методи дешифрування.

Зокрема, вiн запропонував використовувати перебiр можливих вiдкритих слiв за iх довжиною (якщо у шифротекстi слова роздiлялися).

До кiнця XVII столiття криптологiя остаточно склалася як наукова дисциплiна. Хоча в даний перiод панували «номенклатори», якi не були шифрами в «чистому» виглядi, проте поява багатоалфавiтноi замiни, використання трафаретiв, бiграм i цифрових позначень стала величезним кроком уперед у порiвняннi з найдавнiшим перiодом i персонiфiкувала наступ новоi ери в розвитку криптологii, що впритул наблизилася до свого сучасного вигляду.

Однак XVIII столiття стало для криптологii перiодом «застою», або навiть «занепаду». Великий «стрибок», який ця наука зробила в попереднiй перiод, дозволив упродовж майже 150 рокiв не вводити нiяких нововведень у способи шифрування й дешифрування повiдомлень.