Американська криптологія. Історія спецзв'язку

Диск вiдкритого тексту обертався тiльки в один бiк. Диски мiстилися у футлярi, у якому були прорiзанi вiкна. За допомогою спецiальноi кнопки шестiрнi роз'еднувалися, що дозволяло незалежно один вiд одного повертати диски в початкове для шифрування положення (за допомогою додаткових кнопок). Довгостроковим ключем був алфавiт шифрованого тексту (iхня кiлькiсть була 33), а разовий ключ складався з двох букв (верхнього та нижнього диска) i встановлювався у вiкнах при незалежному поворотi дискiв.

Шифрування вироблялося таким чином. Перед початком шифрування диски ставилися в початковi умовнi положення (наприклад, LB). Потiм шестiрнi з'еднувалися, i за допомогою кнопки диск повертався доти, поки у верхньому вiкнi не з'являлася перша буква вiдкритого тексту. З вiкна пiд ним списувалася перша буква шифрованого тексту. Іншi букви шифрувалися аналогiчним чином. Якщо букви повторювалися (наприклад, АА), то диск робив повний оберт, тому в шифротекстi цiй парi вiдповiдали пари з рiзних знакiв (наприклад, 8В).

Розшифрування робилося зворотним чином. Букви шифрованого тексту встановлювалися по нижньому вiкну, а з верхнього списувалася вiдповiдна буква вiдкритого тексту. Даний шифр мав такi особливостi:

– кiлькiсть знакiв в алфавiтi шифрованого тексту (33) була бiльше кiлькостi букв в алфавiтi вiдкритого тексту (26);

– шифрування букви вiдкритого тексту залежало вiд того, якою була попередня iй буква, що шифрувалася.

Пропозицiя Уодсворта заслуговувала на увагу, незважаючи на те, що недолiком шифру була його особлива чутливiсть до неточностей (типу замiни та пропуску знакiв у шифрованому текстi). Перекручена або пропущена буква робила весь наступний текст при розшифруваннi незрозумiлим. Однак iсторична вiдмова вiд запропонованоi системи шифрування була пов'язана з iншими обставинами. В цi роки панували так званi «ручнi шифри», застосування яких не вимагало спецiальних пристосувань.

Всерединi XIX столiття американець П. Е. Чейз запропонував модифiкацiю вiдомого шифру Полiбiя (див. таблицю).

Ключем шифру був порядок розташування букв у таблицi. При шифруваннi координати букв виписувались вертикально.