Іван Богун. Том 1

Усе ж бiльшiсть зброi несла на собi дбайливi ознаки майстерних рук схiдних зброярiв, що й не дивно, якщо взяти до уваги схильнiсть запорiзьких козакiв вiдвiдувати татарськi улуси i береги Туреччини. До цього факту долучалося географiчне положення Сiчi – прикордонного форпосту християнських земель, що у свою чергу робило ii ласим шматком для вiдвiдин турецьких i татарських володарiв, ставало причиною битв i здобуття трофеiв.

Із захопленням спостерiгали Нечай i Богун за вiльним та розкутим сiчовим життям, не в змозi зрозумiти, охопити за цi кiлька днiв те, що дiялося навколо них.

Важко було зрозумiти навiть сам характер, що його виплекала унiкальна республiка. Хлопцi не переставали дивуватися з оточення, а дивуватися справдi було з чого. Запорожцi легко поеднували в собi такi риси, якi неможливо було навiть уявити без протирiч. Працелюбнiсть тут спокiйно спiвiснувала з лiнощами та пияцтвом. Залiзна вiйськова дисциплiна сусiдувала з вольницею та самоврядуванням. Спочатку було складно побачити взагалi будь-який порядок серед рiзноманiтноi юрби гультiпак i нероб, якi знаходилися всюди, де бачило око. Але кожного ранку виходили в плавнi косарi на косовицю та мисливцi на полювання. По Днiпрових затонах рибалили ватаги рибалок, возами поставляючи рiзноманiтну рибу як до столу, так i для продажу на Слобожанщинi, Брацлавщинi i навiть Подiллi. Торохкотiли довгi вервечки чумацьких возiв з iншим добром, поповнюючи торгiвлею вiйськову казну. На полi пiд стiнами фортецi лiтали озброенi вершники, по командi блискавично змiнюючи шикування i порядки вiд каре до стихiйного «галасу». У вогнi та диму гуркотiли пострiли – поряд проходили навчання зi стрiльби, трохи далi завзято фехтували записнi запорiзькi рубаки. До будинкiв кошового отамана i сiчовоi старшини пiд'iздили групи вершникiв, вiзки та ридвани – прибували посли з Польщi, Московщини, Криму та багатьох iнших далеких краiн. Мчали в десятках напрямiв гiнцi Низового Вiйська, з важливими листами та унiверсалами – Сiч мала виключно великий вплив на тогочасну полiтику пiвденно-схiдного регiону Речi Посполитоi i не лише його. З ранку до ночi стукотiли сокири на берегах Днiпра, там, де знаходилися козацькi корабельнi, – до майбутнього походу на море будувалися новi десятки стрiмких та грiзних для ворога козацьких чайок. У численних кузнях кувалась зброя та реманент для мирноi працi. Дiяльнiсть так i кипiла, i при цьому Данило з Іваном не могли второпати, до якоi справи iм пристати.