На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Яса. Том 2» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Яса. Том 2

Автор
Дата выхода
10 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Яса. Том 2" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Яса. Том 2" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, – історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні. Мушкетик змальовує картину цілої історичної доби, прозваної в народі «Руїною». Це був час, коли Україна стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між сусідніми державами – Польщею, Москвою, Туреччиною. Як своєрідний осередок вольності описує автор Запорізьку Січ, з притаманним її устроєм, побутом і звичаями. У творі не ідеалізується козацьке життя, але автор підкреслює важливе значення Січі, яка упродовж ряду століть залишалася вогнищем і головним гальванізатором визвольних рухів і могутнім щитом проти нападів завойовників.
📚 Читайте "Яса. Том 2" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Яса. Том 2", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Але мiстки, по яких втiкали, теж здебiльшого були пiд обстрiлом, кiлька чорних постатей висiло просто на палях, двi чи три – на березових поручнях, внизу – лежали купами.
Сiрко боявся одного: аби турки зi злостi не запалили Сiч. Прецiнь не були готовi й до того: не мали анi порохових труб, анi глечикiв з нафтою.
То було нещадне побоiсько, викликане необхiднiстю власноi оборони, повне знищення зухвалих нападникiв.
Про те, що його може влучити куля, Сiрко не думав, як нiколи не думав про значимiсть власноi персони.
Шабля з тягнутоi крицi на ханових колiнах була холодна i ясна. Селiм-Гiрей чув гуркiт, бачив вогнянi сплески, що були схожi на спалахи блискавицi, й тривога колола йому серце. Не мiг розгадати до кiнця, що там чинилося, знав одне: воiни Магомета не мусили стрiляти.
Рушнична громовиця й далi розколювала нiч, полохала звiрину в плавнях. З кущiв верболозу вибiг олень, промчав, закинувши за спину роги, попiд самою могилою. Помiтивши раптом людей, стрибнув убiк, скаженим скоком погнав назад у хащi.
Коли до Селiм-Гiрея прибiг другий гонець – яничар, хан ходив по макiвцi Мами-Сури з шаблею в руках. Гонець сказав, що запорожцi зашпунтувалися в куренях i ведуть стрiльбу по воiнах пророка. Хан наказав одтяти гiнцевi голову.
Коли третiй гонець, захеканий, вмитий потом, упав хановi до нiг, Селiм-Гiрей обхопив руками голову.
– О мой карачеi! – закричав, аж схлипнуло в грудях морозне повiтря.




