На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Яса. Том 2» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Яса. Том 2

Автор
Дата выхода
10 апреля 2013
🔍 Загляните за кулисы "Яса. Том 2" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Яса. Том 2" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
В центрі роману «Яса» відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика, лауреата Державної премії ім. Т. Шевченка, – історична постать, кошовий отаман Запорозької Січі Іван Сірко, який ще за життя став легендою, бо під його проводом запорожці не програли майже ні одного бою. Все своє життя славетний кошовий віддав Україні. Мушкетик змальовує картину цілої історичної доби, прозваної в народі «Руїною». Це був час, коли Україна стає ареною жорстокої боротьби за сфери впливу між сусідніми державами – Польщею, Москвою, Туреччиною. Як своєрідний осередок вольності описує автор Запорізьку Січ, з притаманним її устроєм, побутом і звичаями. У творі не ідеалізується козацьке життя, але автор підкреслює важливе значення Січі, яка упродовж ряду століть залишалася вогнищем і головним гальванізатором визвольних рухів і могутнім щитом проти нападів завойовників.
📚 Читайте "Яса. Том 2" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Яса. Том 2", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Особливо любив Тишко слухати казки, а також оповiдi про далекi краi, про давнi часи, про дивовижних звiрiв i людей, i я часто оповiдав про те, маючи добру пам’ять i видлубуючи прочитанi колись iсторii одну по однiй. Те любили слухати також Дарiя i Ориська, i часто в довгi зимовi вечори при свiтлi лампи ми сидiли тiсним гуртиком бiля грубки, в якiй пострiлювали живицею сосновi дрова, i я вiв довгi оповiдi або щось читав. Ганджа iнодi слухав, а iнодi йшов до колишньоi батьковоi кiмнати (якщо дозволяла Дарiя) i розглядав рушницi, шаблi, ятагани, часом забувався й щось вигукував – очевидно, з кимось воював.
Так ми сидiли майже щовечора, я розповiдав, здебiльшого для Тишка, але таке, щоб i обом жiнкам було цiкаво, а сам нишком спостерiгав за ними й думав про них. Спочатку думав бiльше про Дарiю, а про Ориську менше, а потiм навпаки. Дарiя була строга й холодно-неприступна, кидала якесь зауваження, але бiльше мовчала, вона цiдила слова крiзь ледь розтуленi губи, але я звiдкiлясь здогадувався, що тi губи гарячi й що всерединi це iнша жiнка – палка, жаска, тривожна й, мабуть, нiжна водночас (що не виключало крутостi вдачi, навпаки, дивовижно поеднувалося), але так склалася ii доля, що оте нiжне, жаске вона заховала далеко-далеко, а суворе, крижане лишилося на поверхнi.
Ориська була рiшуче не схожа на неi.
Інодi до нашого гурту долучався ще хтось: кравець, який обшивав взимi родину, – Дарii i Орисьцi вiн пошив бiленькi, до зборки, кожушки, хлопцям – кожушки маленькi, жовтi, i менi також пошив великого темного кожуха, в якого я пiрнав, наче в невтоптаний стiг, – якийсь дiдич, що приiхав перевiдати сусiдiв, чи ще хтось. Траплялося, посиденьки переносили до челядницькоi – це коли дерли пiр’я.




