Яса. Том 1

Важко, до болю в скронях думав Сiрко над тим, що ось вже стiльки лiт ллеться в украiнських степах украiнська кров, брат iде проти брата, син проти батька, всi вони стають пiд корогви з образом Христа, i всiм iхнi провiдцi кажуть, що воюють вони за правее дiло. Що тому причиною, з чого все почалося i чим скiнчиться? Думав над тим ранiше, думае й нинi… А кров тим часом ллеться, i незабаром увесь квiтучий край перетвориться в дику пустелю. І все те на користь ворогiв Украiни, найперше тих-таки туркiв i татар.

«А так поневаж всеконечно колишня любов твоя до нас згасла, – гудiв Яковлев, – взаем допiру i наша до тебе гасне i до кончини твоеi вже в серцi не загориться».

Гарного респонса уклав Яковлев, Сiркiв земляк. Вельми грамотний чоловiк, усi науки пройшов у колегii киiвськiй. Спом’янув про те, як шукав Дорошенко ласки в коша, згадав Хмеля, якому вiрно служив, i з Євангелiя списав про благого чоловiка. Одначе кошовому видавалося, що лист той вельми мудрацiйний, читцевi легко заблукати в словесних хiдниках та закомiрках, чужоземними словами вони мовби примастили ярiсть та пiдсолодили правду.

Так писали у вiдповiдь Самойловичу та його вченим писарям. А тут треба кинути слова важкi, як гирi, колючi, як стрiли, кинути не з-за куща, а прямо, вiдкрито.

– Порви це послання, – мовив, пiдвiвшись з фотеля. – Понакручував ти, як цап на чужому городi. Напишемо iнако. По-нашому, по-простому.

Яковлев знизав плечима, почухав за вухом пером.

– Quae scripsi – scripsi[5 - Що я написав – те написав (латин.

– Гаразд, – махнув правицею Сiрко. – Бути по-твоему. Пиши отак…

Вiн говорив повiльно, його лiва брова здригалася, глибокi зморшки пролягли на чолi, наче борозни на схилi горба. Важко виколупував кошовий слова, проте вкладав iх надiйно, й мурування виходило мiцне.

Яковлев поставив велике закрутисте «P.

«Поглянь i розваж, вихровата голово Дорошенку! Яка то е щира приязнь до тебе басурманська, котру у них купуеш за голови й душi християнськi, що лишилися пiд твоiм рейментом. Чи та ж басурманська до тебе ласка, котру сплачуеш дорогоцiнними душами християнськими? Певно, за таку цiну нiхто не докуплявся ii нi в кого.