Останній гетьман. Погоня

Дiвчинка не плакала. Вона була навдивовижу спокiйна.

– А потiм поiдемо до мами. У такiй великiй-великiй каретi.

У каретi iхати iй не довелося. Вона iхала в шатрi чорноi еврейськоi балiгули, яка хилиталася позаду Кирилового обозу, що прямував до Глухова. В обозi iхало чимало евреiв-крамарiв. Їм заборонили жити в Москвi та Петербурзi, й вони перебиралися на Украiну.

В однiй з таких балiгул iхав i Северин – гетьман узяв його з собою. Северин невимовно радiв – iде на Украiну, геть з цього смердючого Петербурга, з цього розпутного палацу, де його так нахабно згвалтували, де вже одна камеристка свiтила до нього очима й нашiптувала на вухо стиднi речi.

У Глуховi Кирило оддав дiвчинку в Петропавлiвський монастир, через два тижнi туди була привезена й нянька. Сам Кирило почав клопотатися своею резиденцiею в Батуринi. Був зведений один палац – дерев’яний, вiдбулася закладка великого палацу – кам’яного.

Кирило з Михайлом Скоропадським зайшли до гетьманськоi канцелярii. Нещодавно в цьому будинку мiстилася Малоросiйська колегiя, правили шiсть членiв, три козаки i трое московiтiв на чолi з московським генералом Кентом. Будiвля помпезна: фронтон, по ньому античнi статуi, великi колони, нинi внизу сидять канцеляристи, а також там кiмната для охорони, вгорi лункi коридори, великi кiмнати. Робочий день закiнчувався, виходили останнi канцеляристи. Це Михайло Скоропадський сказав гетьману, що сьогоднi перехоплено таемного листа Григорiя Орлика, радника французького короля, сина гетьмана на вигнаннi, мазепинця Пилипа Орлика, що про того листа вiдае тiльки вiн, Михайло Скоропадський, i не знае, що з ним вчинити.

– Десь тут ще ходять мазепинцi, якщо надходять такi листи, – мовив Кирило.

– Немае вже iх. Останнi мазепинськi маетки Петербург роздае, викидаючи дiтей.

– Ну, нашi старшини тi маетки й забирають, випрохують у Сенату, iм охоче дають.

– В цьому основна суть нинiшньоi бiди. Продаються за чужi добра. А Орлик колотиться, хоче щось зробити. Його вивiдники сидять у Польщi, Стамбулi, Криму.

– І що ж у цьому листi?

Скоропадський вiдкрив тафтяну течку.

– Орлик пише до писаря Сiчi Скапи. Мовляв, не треба втрачати надiю, все може перемiнитися, европейськi государi не люблять Росiю i бояться ii, треба потихеньку збирати сили.