На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Останній гетьман. Погоня» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Современная проза, Историческая литература. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Останній гетьман. Погоня

Автор
Дата выхода
16 марта 2013
🔍 Загляните за кулисы "Останній гетьман. Погоня" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Останній гетьман. Погоня" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
До книги відомого майстра сучасної української прози Юрія Мушкетика увійшли два романи – «Останній гетьман» і «Погоня». У центрі першого роману – визначна історична постать, державний діяч, останній керманич козацької України Кирило Григорович Розумовський. Хоч би які оцінки давали йому історики, перед нами освічений і далекоглядний політик, що, ставши на гетьманство, дії свої передусім спрямував на модернізацію козацького ладу. Провів кілька важливих реформ і, попри будь-які утиски та перешкоди, встав на захист прав і свобод козацької автономії.
Роман «Погоня» – захоплююча історія про козака-характерника, якому й чорт не брат, про його сумні та веселі пригоди на довгому шляху з січі додому.
📚 Читайте "Останній гетьман. Погоня" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Останній гетьман. Погоня", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Сенатор, князь Якiв Шаховський, наглядач за царськими покоями, пiсля дружньоi вечерi i потужноi пиятики на iменинах графа Головкiна спав мiцним сном, коли його розбудив служник Сенату.
– Що вам треба? – сердито клiпнув очима Шаховський.
– Якове Петровичу, вставайте.
– Чого?
– Треба складати присягу царiвнi Єлизаветi, яка взяла владу.
Анну Леопольдiвну Єлизавета розбудила сама:
– Пора вставати, сестричко. Ти вже свое одiспала. – Жорстока радiсть горiла в очах Єлизавети.
Це була найбiльша подiя, яку обговорювали потiм у Петербурзi. А ще вiдра, барила горiлки й батареi шампанського, випитi в наступнi днi. Й жодноi краплi пролитоi кровi. Сама Єлизавета в кiрасi пила з гвардiйцями в палацi шампанське, у гвардiйських казармах горiлку, що вельми подобалося гвардiйським гренадерам.
Вона стала на колiна й виголосила з келихом у руках:
– Клянуся померти за вас. Чи клянетесь ви померти за мене?
– Клянемось, клянемось, клянемось! – заревли гвардiйцi.
А потiм був манiфест про iмператорство, прийом послiв, власних мiнiстрiв, сенаторiв.
Олексiй, який залишався оберiгати Малий палац, прийшов до Зимового, але, побачивши, як тiсно обступили Єлизавету гвардiйцi, як в’еться бiля неi Шетардi, як намагаються пробитися до неi посланцi, фельдкур’ери й не можуть, постояв трохи бiля дверей, почухав потилицю, повернувся й пiшов.
Тепер його апартаменти не межували з Єлизаветиними. Однак через нiч вона прийшла до нього сама.
– Ти чого тодi не пiдiйшов до мене? – запитала.
– Не протовпився. Ти ж тепер он хто! Та й Шетардi так увивався бiля тебе…
Вона засмiялася.
– Дурненький. Хiба я не можу пококетувати? Та й це потрiбно в iнтересах полiтики. Але ж у мене е ти. Один ти, найкращий. Не знаю, чи е ще в свiтi хоч один такий… Незлобивий, добрий, усмiхнений.
А за вiкнами лежав притиснутий морозом, притихлий, тривожний Петербург. Люди боялися виходити на вулицi: цур йому пек! Їли свiй хлiб, прислухалися. Вподовж Невського вiтер мiв колючий снiг, сипав круп’яною кашею у вiкна. З трiском кололася крига на Невi. В парку гойдалися голi дерева, чорними шапками хилиталися порожнi воронячi гнiзда. Що воно буде?
Не було нiчого. Олексiй нудьгував.





