На нашем ресурсе вы можете полностью погрузиться в мир книги «Дороги, які нас вибирають» — читайте её онлайн бесплатно в полной, несокращённой версии. Если предпочитаете слушать — воспользуйтесь аудиоформатом; хотите сохранить — скачайте через торрент в fb2. Жанр произведения — Серьезное чтение, Биографии и мемуары. Также на странице доступно подробное описание, авторская аннотация, краткое содержание и живые отзывы читателей. Мы постоянно пополняем библиотеку и улучшаем сервис, чтобы создавать лучшее пространство для всех ценителей качественной литературы.
Дороги, які нас вибирають

Автор
Дата выхода
05 октября 2020
🔍 Загляните за кулисы "Дороги, які нас вибирають" — аннотация, авторский взгляд и ключевые моменты
Перед погружением в полный текст предлагаем познакомиться с произведением поближе. Здесь собраны авторские заметки, аннотация и краткое содержание "Дороги, які нас вибирають" — всё, что поможет понять глубину замысла и подготовиться к чтению. Материалы представлены в оригинальной авторской редакции (Юрій Мушкетик) и сохраняют аутентичность произведения. Если чего-то не хватает — сообщите нам в комментариях, и мы дополним описание. Читайте мнения других участников сообщества: их отзывы часто раскрывают скрытые смыслы и добавляют новые грани понимания. А после прочтения обязательно вернитесь сюда — ваш отзыв станет ценным вкладом в общее обсуждение книги.
Описание книги
Книгу спогадів Юрій Мушкетик (1929–2019) про визначальні події свого яскравого і непересічного життя писав у різні роки. Він згадує добу, яка докорінно різниться від нинішньої, проте водночас є чутливим і до ритмів тогочасного життя, змін у суспільстві, літературі, світовідчуванні самої людини. Перший розділ містить спомини про дитинство, шкільні та студентські роки. Другий – присвячений роботі Ю. Мушкетика на посаді головного редактора журналу «Дніпро», а згодом голови Спілки письменників України. У ньому письменник описує свої перші кроки на літературній ниві, співпрацю з багатьма видатними, як-от М. Рильський, О. Гончар, І. Драч та ін., і менш відомими авторами, дає оцінку їхній творчості, суто людським рисам, висвітлює трагічні та комічні події з життя письменницького середовища. Останній розділ – це окремі описи, замальовки, зауваги, міркування з різних царин життя і красного письменства. До видання увійшла остання повість Ю. Мушкетика «Недоспівана пісня (Маруся Чурай)».
Книга спогадів дасть змогу глибше зрозуміти авторський образ і сутність творів Ю. Мушкетика, тогочасний літературний процес та цензуру, стане для читачів, особливо молодих, зрізом доби.
📚 Читайте "Дороги, які нас вибирають" онлайн — полный текст книги доступен бесплатно
Перед вами — полная электронная версия книги "Дороги, які нас вибирають", адаптированная для комфортного онлайн-чтения. Мы разбили произведение на страницы для удобной навигации, а умная система запоминает, на какой странице вы остановились — можно закрыть браузер и вернуться к чтению позже, не тратя время на поиски. Персонализируйте процесс: меняйте шрифты, размер текста и фон под свои предпочтения. Погружайтесь в мир литературы где угодно и когда угодно — любимые книги теперь всегда под рукой.
Текст книги
Ми всi, майже без винятку, письменники, чие шкiльне виховання розпочалося в передвоеннi роки й закiнчилося пiсля вiйни в диму переможноi ейфорii (й тi, що трохи перед нами, й тi, що трохи пiсля нас) – жертви полiтичноi та естетичноi радянськоi системи, неправильних установок, начал, викривлених поглядiв, застрашливих батога i гратiв, розбещуючих пiдохочень. Усе разом, загнане в обойми, патронташi, патронники енциклопедiй, пiдручникiв, довiдникiв, словникiв, творило свiй вплив, який переборювали повiльно, важко пiд впливом самого життя i лун, якi докочувалися.
Ми не отримали найпершого, найпростiшого основного начала (яке мали Шевченко, Мирний, Толстой i всi iншi «класичнi» письменники) – неухильного служiння iстинi, правдi, дошукування, вiднайдення ii. Сама iстина, правда були вивернутi нагору вовною, закамуфльованi, викривленi, нас навчали безсумнiвно брати на вiру пiдручниковi тези, нас приголомшили, пiдломили, взяли в полон слова «вперше в свiтi», «вперше в iсторii» i якщо хтось знаходив якiсть неузгодження, розходження з цими iстинами, то й вони були вiдкоригованi – «в iм’я людства», «великого майбутнього» треба чимось поступатися, заплющувати очi.
Ми не знали глибоко i самого «основоположного» вчення, марксизму, нам вбивали догми, привчали, змушували брати iх без найменшого сумнiву на вiру, навiть не догми, а кiстяки iх, утвердженi, як iстини – «найкраще в свiтi», «едино правильне»… Ми iх боялися одмалку, як-от колись дiти боялися «бозi» на iконах, я й потiм, майже увесь вiк, боявся партii, перебуваючи в нiй.



